Україна – одна з тих небагатьох країн, де фанати техніки можуть дозволити собі колекціонувати автомобілі, випущені колись в лічених одиницях. Такий в буквальному сенсі слова раритет – саморобний автомобіль-амфібія нещодавно поповнив експозицію музею "Машини часу".
Технічний музей Михайла Прудникова "Машини часу" в м. Дніпріо просто притягує справжні раритети. Добра слава про дивовижну колекцію давно поширена серед мешканців центральних областей країни, і люди вже не раз здавали вартовим історії справжні артефакти минулої епохи, які потім ставали новою родзинкою експозиції.
Компактна саморобка автомобіль-амфібія "Муравей" (1975 р.) роботи Григорія Шкарупи з м. Ізюма нещодавно поповнила експозицію музею " Машини часу”.
Так було і з цією амфібією “Муравей” – плаваючою машиною штучної роботи. Дніпровським хранителям старовини її віддали спадкоємці талановитого самодіяльного конструктора Григорія Шкарупи з м. Ізюма Харківської області. Григорій Трохимович працював електриком на одному з підприємств міста, але мрія про плаваючу машину, яка могла б возити його не тільки по землі, але і по воді, була у нього ще з часів його воєнної молодості.
Читайте також: Яким був перший ЛуАЗ: історія секретного автомобіля
У далекому 1943 р., у фронтових умовах Григорій був у ситуації, коли автомобіль виявився безсилим перед водною перешкодою: річка глибока, броду немає, міст підірвали. “Повернуся додому живим – зроблю машину, щоб могла не тільки їздити, але і плавати”, – пообіцяв собі боєць. Можливо, бачив наш воїн у справі і стандартні амфібії, які успішно використовувалися і Червоною армією, і фашистами – ленд-лізівським Ford GPA (1942-1943 р. в.) і Volkswagen Typ 166 (1942 – 1944 р. в.).
В імені свого дітища автор проекту зашифрував його суть: маленький невтомний трудяга, безвідмовний в будь-яких умовах.
Так вийшло, що тільки через багато років після Перемоги, коли мирне життя було налагоджене “на всі сто”, взявся фронтовик за втілення своєї мрії. Машина будувалася кілька років і була готова в 1975 році.
Як влаштована амфібія
Автомобілі-саморобки в нашій країні будували досить активно, і цей вид народної творчості (свідомо не беремо цю фразу в лапки) заохочувався і частково підтримувався державою. Згідно спеціальних правил офіційно дозволялося використовувати вузли, агрегати і окремі деталі від стандартних машин, чим і скористався конструктор з Харківської області.
У розпорядженні Григорія Шкарупи була підвіска мотоколяски С3-Д, силові агрегати мотоциклів – київського К-750 і Іжевського Іж-56. На них і побудував конструктор шасі своєї саморобки. Але спочатку був кузов. Як людина грунтовна, Григорій Трохимович не став звертатися до модного тоді серед саморобників склопластику, а використав метал. Причому взяв дюралюміній, який з одного боку, легкий, а з іншого, податливий в обробці, зокрема – при об'ємному формуванні.
Корпус амфібії вдалося спроектувати відповідно до вимог гідродинаміки і сухопутної естетики.
Кузов ізюмського "Муравья" вийшов легким не тільки по масі, але і візуально. Навіть за нинішніми мірками Григорій Трохимович виявився непоганим дизайнером, адже перед ним стояло завдання об'єднати в оформленні автомобіля його сухопутну і водоплавну сутність.
Читайте також: БАВ: першу військову амфібію зробили у Дніпропетровську
Опозитний двоциліндровий двигун потужністю 26 к. с. розмістили в кормі, це рішення перегукувалося і з вимогами розвісування на воді, і з все ще поширеним в ті роки у всьому світі задньомоторним компонуванням. Трансмісія досить складна. Автомобілю такого класу необхідний хороший запас крутного моменту на колесах, адже він повинен долати не найсприятливіші прибережні ділянки. Тому використані дві коробки передач – послідовно включені рідна КМЗ і окремо – від “Іжа”.
На випадок негоди і для зими у амфібії "Муравей" передбачено складний дах з тканини і жорстких елементів.
По землі і по воді
При власній масі 600 кг чотиримісний автомобіль вийшов досить жвавим, на суші він розвивав 60 км/год, на воді – 15 км/год. Автомобіль “Муравей” успішно експлуатувався його власником, брав участь у виставці саморобників в Харькові, чесно працював транспортним засобом на риболовлі та полювання, причому в будь-який час року.
Повністю незалежна підвіска, чималий кліренс, малі свіси, “зубасті” колеса і вдалий розподіл навантаження по осях забезпечили машині непогану прохідність.
Саморобний автомобіль-амфібія виправдав надії свого творця і багато років, взимку і влітку, виконував свої функції: полювання, риболовля, пляжний відпочинок.
Проте, родичі Григорія Трохимовича згадують, що вдень він намагався не виїжджати в людні місця: саморобка моментально збирала навколо себе юрби захоплених глядачів, бентежачи власника. Що ж, тепер амфібія самодіяльного конструктора працюватиме на публіку на професійному рівні – вона зайняла місце в експозиції технічного музею "Машини часу" м. Дніпро. До речі, автомобіль добре зберігся, він досі на ходу і цілком може обійтися без реставрації.
До слова, саморобка з ім'ям "Муравей" була в Союзі не одна. На цьому фото – машина з такою ж назвою і з таким же популярним тоді компонуванням. Але це робота (1966 р.) москвичів Олега Івченка та Едуарда Молчанова – дизайнера всесоюзного інституту НАМІ.
Читайте також: Що спільного у ЛуАЗ і Hummer