Yalta, він же “Ялта” – дотепер маловідома сторінка в історії марки “Запорожець”. Машина, яка в колах фанатів якось непомітно стала культовою, справді залишає нам широке поле для досліджень та обговорень. Для початку редакція “Авто 24” впорядкувала інформацію про “Ялту” на базі ЗАЗ-965.
Перша модель Запорізького автозаводу “Комунар” ЗАЗ-965 мала цілий перелік модифікацій, серед яких одна призначалася для експорту за кордон, у тому числі в західні країни – ЗАЗ-965 Е та 965 АЕ (Е – експортний). Ці машини відрізнялися більш суворим контролем якості, а також мали, як тоді казали, покращене оформлення. Плюс деякі додаткові функціональні опції.
Для більшості іноземців українське слово “Запорожець” було нереально складним, тому на західних ринках ці машини продавали як Yalta (бельгійський імпортер), Jalta (фінський імпортер, також для Нідерландів, Данії та Швеції), Eliette та як ZAZ (для Італії).
В очах європейського покупця “Запорожець” був хоч і маленькою, але доволі комфортабельною машиною. Його конкуренти мали бідніші комплектації.
Читайте також: Чому “Запорожець” краще іномарок
Але перш слід сказати, що наш “горбатий” і без тих цяцьок мав чим спокусити закордонного споживача. Адже на відміну від конкурентів по класу він вже у базовій комплектації мав чимало атрибутів від машин більш “дорослих” сегментів.
Так, у “Запорожців” була така рідкість для тодішніх суперкомпактів, як 4-циліндровий автомобільний двигун (а не адаптований мотоциклетний), повністю незалежна підвіска, опалювач кузову (причому автономний!), кватирки у дверях і вікна зі склопідйомниками, електричні склоочисники, протисонячні козирки та інші “дрібниці”… І попри те, для машин, які мали приносити країні валюту, були передбачені такі додаткові деталі:
Взагалі-то “Ялту” від звичайного “Запорожця” відрізняли дрібниці, але їх було багато. Сьогодні за цими деталями полюють реставратори ЗАЗів.
Показово, що модифікація (сьогодні ми говоримо комплектація) з літерою Е постачалася і на внутрішній ринок. Але “Ялтою” їх в Союзі ніхто не називав, оскільки це ім’я було відомо лише за кордоном, в першу чергу в Фінляндії та Бельгії.
Певно, в інтер’єрі були найбільш вагомі відмінності експортних “Запорожців” від звичайної базової комплектації.
Читайте також: Двигун позаду: якими були реальні конкуренти “Запорожців”
Сьогодні достеменно невідомо, хто давав українським машинам експортні імена – чи то у заводському відділі збуту, чи то у зовнішньоторговій конторі “Автоекспорт”. Але як раз з Ялтою, здається, все зрозуміло. За кілька років до появи “горбатого”, на 300-річчя Переяславської ради 1954-му Крим перейшов до складу України. І мабуть враження від цієї події були ще свіжими.
У порівнянні з усіма європейськими однокласниками “Запорожець” – Yalta був більш просторим. Співвідношення маси і потужності теж було накращим серед конкурентів.
Щодо відмінностей “Запорожців” першого покоління, які реально відправлялись за кордон – тобто могли називатися “Ялтою”, то їх відрізняли такі деталі:
Експортні модифікації давно стали предметом культу для шанувальників “Запорожців”. Багато хто з них жадає мати саме “Ялту”, нехай навіть випущену для внутрішнього ринку. Але запорізьких машин з літерою Э в техпаспорті в принципі зберіглося не так вже і багато, тим більше – з аутентичними “експортними” атрибутами.
Кермо білого кольору з жовтим відтінком у “Ялти” мало також особливу форму спиць та хромоване кільце сигналу. Погодьтеся, вигляд майже святковий.
Тож не дивно, що у продажу потроху з’явилися так звані новоробні деталі для “Ялт”, в першу чергу – шильдики, кермо, молдинги. Але насправді це не така вже і велика біда. З точки зору збереження культурної спадщини головне, що автомобіль – носій цих деталей не знайшов свій кінець на звалищі, а був відреставрований і поповнив чиєсь зібрання.
Читайте також: Trabant: це вам не “горбатий”