У Львові був створений гібридний автобус ледь не раніше, ніж Toyota презентувала свій Prius! Втім, нині на дорогах "бігають" тисячі гібридних Toyota та жодного ЛАЗу.
Ще у 1960-ті роки у Львіському КБ автобусобудування працювали над гібридним приводом.
Важко уявити, що в цьому архаїчному кузові під назвою ЗІС-154 захований прогресивний електропривід.
Те, що ДВЗ (двигун внутрішнього згорання) з механічною трансмісією – не найкращий тип приводу для міського автобуса, стало зрозумілим вже в середині ХХ століття, коли трафік у великих містах став насправді напруженим. Часті прискорення на світлофорах, уповільнення перед зупинками, вузькі перехрестя та широкі проспекти… Комбінація цих факторів мало відповідала характеристикам бензинових та дизельних двигунів з їх вузьким діапазоном ефективних обертів – не більше 1500 – 2000 об/хв.
Читайте також: Яким був перший ЛАЗ: дивуємося разом
Водієві доводиться перемикати передачі до десятка разів на хвилину, тобто двигун весь час змінює оберти, зчеплення змикається та розмикається, шестерні коробки передач отримують подвійні навантаження. А це аж ніяк не сприяє ані довговічності машин, ані економічності, ані екології, ані працездатності водія – а значить, і безпеці руху.
Фахівці поділяють електротрансмісію на два типи, однак в будь-якому випадку ДВЗ приводить не колеса, а генератор, від якого живиться тяговий електродвигун (або кілька).
Гідромеханічна трансмісія тоді ще була ненадійною і дорогою, а варіаторів з потрібним крутним моментом не створено і до наших днів. Тому залишався єдиний шлях “вирівняти” оберти ДВЗ – електрична трансмісія. Це коли ДВЗ не передає власний крутний момент колесам, а крутить потужний генератор – щоб той уже живив струмом електродвигун, з’єднаний з ведучими колесами.
Дана схема була застосована на серійному автобусі ЗІС-154 (1947 – 1950 рр.). Цю машину пасажири любили за дуже плавний, комфортний хід, а водіям вона подобалась за зручність в управлінні, адже не потрібно було перемикати передачі. До цієї ж схеми повернулися наприкінці 1960-х, коли во Львові зробили ЛАЗ-360ЭМ.
На концептуальному ЛАЗ-360ЭМ обкатували одразу кілька нових ідей: низька підлога, електротрансмісія, чотири осі, чотири керованих колеса.
Конструктори міського автобуса-концепта використали сучасні на той час агрегати та крім іншого завдяки електротрансмісії зробили автобусу низьку підлогу. Цифра 360 у назві – це висота підлоги салону над рівнем дороги у міліметрах. До речі, ці машини іноді чомусь називають гібридними, хоча, повторимось, це були всього лише дизельні автобуси з електричною трансмісією.
Читайте також: Як зробити електромобіль своїми силами за кількасот доларів
Але в середині 1990-х у Львові народився справжній гібрид. Він базувався на кузові міської моделі ЛАЗ-5252, мав приставку до імені “Електро” і мав відповідно електричну трансмісію. Дизель ЯМЗ розкручував генератор, який в свою чергу давав струм тяговому електродвигуну.
ЛАЗ з гібридним приводом так і залишився дослідним зразком. Однак, з нього могла розпочатись ціла лінійка електричних автобусів.
Важливою відмінністю від вищезгаданих аналогів була наявність тягових акумуляторних батарей, які підзаряджалися за рахунок рекуперації енергії при гальмуванні. Генератором при цьому служив тяговий елктродвигун. Ємність акумуляторів нам невідома, але зважаючи на приріст маси в 3 тони, можна припустити, що вона була досить значною.
Відомо, що гібридний автобус ЛАЗ міг проїхати суто електричним ходом 10 км – цілком достатньо, аби подолати, скажімо, певну паркову зону, територію масового відпочинку або історичний центр міста.
В наш час активно розвиваются не лише гібридні, а й суто електричні автобуси. І перші, й другі є в лінійках світових виробників.
Читайте також: Що краще – бензин чи дизель: який вибрати двигун