Мабуть, це одна з найбільш живучих моделей радянського автопрому – при тому що вона ніколи не відрізнялася надійністю та довговічністю. А сьогодні "Волинянка" – найпопулярніший об’єкт для глобального тюнінгу. Як це сталося?
Легенди, які ходять про високу прохідність ЛуАЗів, ніякі не легенди, а чиста правда. Невеличка і легка машинка в базовому оснащенні легко проходить там, де “засяде” будь-який нинішній кросовер і половина позашляховиків середнього цінового сегменту, що претендують на звання серйозних “прохідників”.
ЛуАЗ – найдешевший у світі позашляховик з реальними можливостями всюдихода, тому вдосконаленню вцілілих екземплярів не має меж
Такі здібності луцький автомобільчик отримав від народження: майже унікальний кліренс в 280 мм, жорсткий повний привід, блокування заднього діфу, наднизька передача для найтяжчих умов і фактично портальні мости. При цьому повний привід не має будь-яких електричних муфт, що раз по раз відключаються від перегріву, а двигун – низькообертовий, тобто машина може повзти у багнюці скільки завгодно довго.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яким міг бути наступний ЛуАЗ
Звісно, гідні ЛуАЗа позашляховики сьогодні на ринку є, але вони коштують принаймні вдесятеро дорожче. Тому мало не кожен активний користувач власник “Волинянки” намагається зробити їй апгрейд, причому відразу по кількох напрямках.
Рідна V-подібна “четвірка” МеМЗ не дуже надійна, та і капремонту вимагає ледь не щороку. Тому перше, що намагаються замінити сучасні експлуатанти ЛуАЗів – двигун. Найпоширеніші варіанти – від “Таврії”, задньо- і передньопривідних ВАЗів, 1,6-літровий дизель VW.
Відсутність якісних запчастин спонукає власників ЛуАЗів міняти двигун на більш надійний та довговічний. На фото: двигун ВАЗ-2108, ВАЗ-2103, Ford 1,3D, “Москвич-412”
Також годяться мотори від “Москвичів”, дизельних Ford’ів тощо. Поставити чужий двигун в ЛуАЗ не просто, адже моторний відсік короткий, призначений для компактного V-подібного агрегату повітряного охолодження – тобто без радіатора. В результаті теплообмінник нових “водянок” ставлять в спеціально прибудованому “носі” або збоку поряд з двигуном. Іноді ставлять два радіатори. Цікаво, що на останній версії “Волині” ЛуАЗ-1302 використовувався “таврійський” двигун, тому існує заводський “колокол” зчеплення, що полегшує переобладнання за таким варіантом.
Рідна трансмісія ЛуАЗика нечасто піддається модернізації, по-перше, тому що вона незвичайна за схемою, а по-друге, вона – одна з більш-менш надійних систем. Щоправда, активні власники намагаються зробити нові, більш міцні і менш шумні косозубі шестерні колісних редукторів. Коли “Волинянку” використовують для змагань з офф-роуду, ставлять блокування на диференціал переднього мосту, запозичивши штатний механізм із задньої осі.
В трансмісію ЛуАЗу втручаються рідко. Нерідна роздатка ВАЗ-2121 “Нива” (на фото) – результат глобальної переробки під змагання з офф-роуду
Про цілком незалежну, елементарно просту і надійну підвіску ЛуАЗика (на поперечних торсіонах!) можуть лише мріяти власники інших авто. Тому саме тут вдосконалювати нічого. Хіба що через дефіцит оригінальних шин ИВ-167 власникам доводиться мудрувати з шинами для сільгосптехніки (6,5/80R13) та з чужими колесами. Власне, диски часто міняють і з естетичних міркувань.
Читайте також:Які автомобілі вироблялися в Україні за 28 років незалежності
Тип кузова кабріолет подобається тільки тим, хто використовує ЛуАЗ для недільних променадів. А для регулярних ділових поїздок необхідно дещо більш міцне, ніж брезент. Тому “Волинянку” часто накривають металом, намагаючись використати готовий дах, наприклад, від “Москвича-пиріжка” або подібного закордонного аналога. Щасливий той луазовод, хто роздобуде фірмовий пластиковий дах – такими комплектувалася частина товарних ЛуАЗ-969М автомобілів, що складалися у Луцьку та Підмосков’ї у середині 1990-х. Найсміливіші перетворюють кузов на пікап, аби легше було реалізовувати практичність цього утилітарного автомобіля.
Кузови ЛуАЗів найчастіше переробляють заради підвищення комфорту і практичності
Поле для діяльності тут широчезне, і тим не менш, питаннями комфорту заморочуються лише найслабкіші духом – а таких серед експлуатантів ЛуАЗ-969 небагато. Але, серед елементарних клопотів тут – ущільнення дверей, заміна передніх сидінь на іномарочні, а найголовніше – питання опалення. Остання проблема вирішується за рахунок капремонту рідного бензинового опалювача – ефективного, але складного по конструкції. Деякі умільці пускають в салон тепле повітря, пропущене через саморобний короб, щоб обіймає вихлопний колектор (як це реалізовано на VW Beatle). Виводять також у салон додатковий маслорадіатор, хоча це свого часу не радили конструктори “луазівського” двигуна. Якщо встановлено чужий двигун рідинного охолодження, разом з ним ставлять пічку від автомобіля-донора.
В 90-ті роки в Луцьку випускали кілька варіантів пластикового даху. Салон ЛуАЗу не просто перетворити на справді легковий
Наостаннє – залишається додати трохи суму з приводу того, що Луцький автомобільний завод не використав шанс дати цій вдалій моделі продовження. Хоча вельми перспективний варіант у вигляді ЛуАЗ-3101 існував, і навіть був доведений до високого стану передсерійної готовності.
Читайте також:Яким був перший ЛуАЗ – історія секретного автомобіля