Є багато речей, які ми не можемо купити з фінансових причин. І є так само багато речей, які можна зробити своїми руками і без залучення серйозних коштів. В тому числі – такий транспорт, як квадроцикл.
Сподіваємось, що аматори, які беруться за виготовлення саморобного квадроцикла, розуміють сутність і призначення цього транспорту. Зазначимо, що практичність його не набагато більша, ніж у звичайного мотоцикла з коляскою, особливо якщо це МТ “Дніпро” або “Урал” с ведучим колесом коляски. Але задоволення від їзди “квадрик” може надати більше.
Квадроцикли ручної роботи бувають дуже різні, але об’єднує їх одне: такий саморобний транспорт дуже непросто зареєструвати.
Почніть з обрахунку концепції, яка має базуватись на агрегатах, що у вас є або які ви могли б собі купити: двигун, коробка передач, ведучий міст, підвіски, трансмісійні вали, колеса. Непоганий варіант – знайти в інтернеті той чи інший вдалий саморобний квадроцикл, і відтворити конструкцію його своїми силами. Буде корисним попередньо порадитись з його конструктором, який стовідсотково має досвід не лише побудови, а й експлуатації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Саморобка століття: як зробити автомобіль з мотоцикла
Ви маєте заздалегідь чітко уявляти собі і загальне компонування, і вузли з’єднання кожного агрегату, не відкладаючи вирішення якихось конструкторських питань на потім. Інакше вам доведеться щось переробляти по кілька разів.
Двигун
Важливі для саморобного квадроцикла параметри: потужність мотора та його маса, тип охолодження, способи з’єднання з трансмісією. Прорахуйте, якою має бути потужність силового агрегата, а вона залежить від майбутніх умов експлуатації: кількість вантажу, дорожні умови, інтенсивність експлуатації.
“Двохтактник” від мотоцикла ІЖ, певно, найменший мотор, який можна поставити на квадроцикл для дорослих. “Іграшки” для дітей – інша справа.
Мотоциклетний двигун повітряного охолодження – найдоступніший варіант, однак нерідко він потребуватиме облаштування примусового обдуву від вентилятора. Якщо ви будуєте фан-транспорт вихідного дня, вам досить мотоциклетного двотактника потужністю близько 20 – 30 к.с. Якщо ж потрібен транспортер для регулярних ділових поїздок, краще брати більш довговічний чотиритактний опозитник від МТ “Дніпро” або якійсь “іномарочний” агрегат. Відомі також конструкції на базі невеликих автомобільних двигунів об’ємом 0,6 – 0,8 л, причому з ефективним рідинним охолодженням.
Її можна зробити на основі мотоциклетної, а можна зварити цілком нову. Складних моментів декілька: правильно обрати діаметр і товщину труби, надійно зварити деталі і не помились з розташуванням всіх елементів з точки зору міцності.
Раму для невеликого квадроцикла дуже часто переробляють з мотоциклетної.
Наполегливо радимо запросити для консультації дипломованого інженера з досвідом роботи на механоскладальному виробництві або в сфері ремонту техніки. Покажіть йому ескізний проект рами і пояснивши, де що буде кріпитись, спитайте те, з чим можете помилитись самі: якого діаметра мають бути труби і спосіб їх з’єднання.
Передня має бути незалежною, задня – бажано також. Класичний варіант – паралелограмна двохважільна конструкція біля кожного колеса. Важелі багато хто варить сам з круглих або прямокутних труб. Але простіше взяти важелі від передка “Москвича” або “Жигулів”, і в такому випадку вирішиться також питання усіх шарнірів, адже сайлент-блоки, рульові тяги та кульові опори можна буде взяти “рідні”.
Саморобні важелі через більшу довжину дозволяють зробити ходову комфортніше, натомість готові автомобільні позбавляють купи проблем при виготовленні.
При проектуванні врахуйте потребу регулювання сходження та розвалу. Швидше за все вам не вдасться з першого разу вгадати з жорсткістю пружин та амортизаторів, тож треба передбачити можливість їх заміни іншими.
Читайте також: Українські автомобілі-саморобки 20 століття: коли шейхи відпочивають
Повний привід – річ не обов’язкова, але в умовах постійних снігових заметів або глибокої багнюки – дуже бажана. Коробку передач зручно залишати ту, якою був укомплектований обраний двигун, а ось роздатку для приводу 4х4 доводиться робити самотужки, оскільки автомобільний агрегат буде занадто важним і великим. В якості трансмісійних валів (до кожного колеса чи між агрегатами) можна брати стандартні автомобільні ШРУСи з чохлами. Довжину валів досвідчені токарі і зварювальники можуть зменшувати без порушення співвісності.
Навіть якщо вам потрібен апарат виключно для бездоріжжя, елементи обвісу в ньому мають бути – хоча б для захисту від багна і води, що летять з коліс.
Перед остаточним складанням виробу пофарбуйте бодай деякі деталі – важелі підвіски, пружини, раму. Фарбувати складові після складання буде як мінімум важче, а часом і неможливо. Такі речі додають машині охайності, адже найчастіше саме вигляд псує враження від саморобної техніки. Щодо стилю навісних деталей, радимо переглянути фото фабричних квадроциклів і запозичити дизайн тієї чи іншої моделі – це убереже вас від створення чогось незграбного і потворного.
Читайте також: “Ластівка": українська саморобка, народжена вчетверте
Маятниковий задній міст. Недорогий і тому поширений варіант задньої підвіски у вигляді нерозрізного мосту має право на існування, але потрібно забезпечити осі свободу не лише у вертикальній площині, а й у горизонтальній. Тобто треба зробити так, або підніматися вгору могли не лише обидва колеса синхронно (разом з віссю), а й кожне окремо – нехай навіть з перекосом моста. Інакше ходова буде ламатися на бездоріжжі. Проте, для променадів більш-менш рівними дорогами згодиться і найпростіший міст з качанням в одній площині – на основі заднього мотоциклетного маятника.
Автомобільні шини. Навіть зимові шини з глибоким протектором безнадійно ковзають і буксують у снігу і багнюці: для серйозного бездоріжжя потрібні спеціальні покришки з розвиненими грунтозачепами і широкими канавками між ними.
Цей легкий апарат на важкій дорозі не поступиться прохідністю потужному квадроциклу – завдяки правильним колесам і великим ходам підвіски.
Форсування двигуна. “Прокачуючи” мотоциклетний двигун у найпростіший спосіб, гаражні механіки часто роблять, щоб максимальна потужність і крутний момент розвивалась у високому діапазоні обертів. А це не добре для їзди по багнюці і глибокому снігу – колеса будуть частіше буксувати і зариватись. Тому краще не чіпати характеристики мотора, а збільшити передавальне число трансмісії, аби легше було йти по важкій дорозі “внатяг”.
Майте на увазі, що в більшості випадків квадроцикл – це перш за все розважальний снаряд. Деякі законодавчі обмеження щодо експлуатації на автошляхах знижують його практичну цінність. Тому активні користувачі – мисливці, рибалки, лісники та завзяті туристи – замість “квадрика” купують важкий мотоцикл типу МТ “Дніпро” або “Урал” колісної формули 3х2. Оскільки на ньому можна без жодних побоювань рухатись дорогами загального користування, а прохідність не набагато гірша.
Читайте також:Автомобілі-саморобки: звідки вони бралися