Мало хто уявляє собі, як давно це було – але перший український автомобіль був створений 88 років тому. А ось в тому, що він був вантажівкою, не було нічого дивного.
Питання автомобілізації офіційно було на порядку денному в країні, де все ще переважав гужовий транспорт. Урядовий орган Укртремасс – Український державний трест масового виробництва металопродукції – наприкінці 1929 року поставив перед автоскладальним заводом завдання: налагодити виробництво вантажівки важкого класу.
Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був кращим європейським автобусом
Був обраний сегмент вантажопідйомністю 4 тонни – таких машин в країні не виробляли і не планували проводити, масові горьковські ГАЗ-АА (Ford-AA) піднімали 1,5 тонни, московські АМО і ЗІСи (Autocar) – до 3 т, ярославські Я-3 і Я-4 – 3,0 – 3,5 т.
Це здається неймовірним, але харківська промисловість в 1930 р. могла побудувати автомобіль на 100 % з деталей власного виробництва
Сконструювати автомобіль самостійно на той час заводські конструктори не могли. Але як було прийнято в ті роки, заводчани взяли готовий проект 4-тонної вантажівки Lancia Pentajota. Італійська техніка в той період відрізнялася простотою і доступністю. Виробництво аналога Pentajota також не вимагало якихось високих технологій.
Однак на відміну від інших радянських автозаводів того періоду (ЯАЗ, ГАЗ, АМО), що використовували готові вузли і агрегати іноземного виробництва, харків'яни все зробили самі. Всі до єдиної деталі були зроблені або на Харківському автоскладальному заводі, або на найближчих підприємствах-суміжниках. Навіть така непроста технологічна операція як лиття, була освоєна в повній мірі – у Харкові самі робили такі складні виливки, як чавунний блок циліндрів двигуна і алюмінієві корпуси навісного обладнання. Вали і шестерні проходили необхідну термічну обробку для підвищення міцності і твердості поверхні – це теж неабиякі навіть за теперішніх часів технології.
Читайте також: Важкий інтернаціонал: якиим був перший КрАЗ
Прототип харківської вантажівки "Україна" Lancia Pentajota 1924 р. був простим і невибагливим. Зовні "італієць" був старомоднішим за "українця”
Зовні харківська машина також була оригінальною – теж на відміну від інших радянських автозаводів, які копіювали не тільки конструкцію, але і дизайн. Стилістика цілком відповідала віянням кінця 1920-х – початку 1930-х років, а радіатор гордо прикрашало слово, що стало найменуванням автомобіля – “Україна”, причому саме українською мовою.
Перший екземпляр випустили на самому початку 1931 року, другий – тільки в листопаді. Справа в тому, що у виробничій програмі заводу були і інші вироби, наприклад, розпочинався випуск мотоциклів, а масштаби виробництва були досить скромними і вимагали серйозних інвестицій.
Якою була перша українська вантажівка "Україна"? За технічними характеристиками вона цілком відповідала своєму європейському прототипу. Харків'яни зробили для свого дітища рядний 6-циліндровий двигун, який працював на бензині і видавав 70 к. с. при 2200 об./хв. Машина розвивала значну на ті часи швидкість 50-55 км/год.
Читайте також: Яким був перший ЛуАЗ: історія секретного автомобіля
Цікаво, що перша українська вантажівка не була громіздка, її габарити були такими: довжина 7000 мм (без кузова), ширина 1900 мм, висота 1800 при колісній базі 4700 мм і колії 1700 мм. Це в цілому відповідає розмірам широко відомого сьогодні п'ятитонного ЗІЛ-130.
Експерти з важкої техніки відзначають революційну для того часу особливість: харківський ваговоз міг перевезти вантажу більше (4000 кг), ніж важив сам (3750 кг).
На жаль, перший український автомобіль “Україна” так і залишився унікальним – його серійне виробництво не було налагоджено. Підприємницька вольниця періоду НЕПу була згорнута, СРСР "ставав на рейки індустріалізації".
Економіці була потрібна масова техніка, для виробництва якої будувалися гігантські підприємства. Конкурувати з ними скромний харківський завод ніяк не міг, грошей на освоєння виробництва уряд не виділив. Два побудованих примірника за наявною інформацією вірою і правдою служили народному господарству в Харкові протягом багатьох років.
Читайте також: Чому “Запорожець” кращий, ніж іномарки