Експозиція одного з найвідоміших музеїв США демонструє найрізноманітніші види транспорту, пов'язані з історією "блакитного овалу" - від найперших автомобілів до президентських лімузінів, гоночних болідів, електромобілів та навіть літаків
Сотні автомобілів, автобуси, електрокари, рейс-кари та навіть літак – експозиція найвідомішого автомобільного музею Америки має чим вразити відвідувача.
Музей Генрі Форда розташований поруч зі штаб-квартирою компанії Ford у місті Дірборн, штат Мічиган. Але цей музей – не зовсім те, чим може здатися на перший. Він не присвячений історії компанії Форд, хоча автомобілі цієї марки і складають значну частину експозиції. Насправді ж, музей Генрі Форда – це всеосяжне відображення автомобільної історії Америки, показане через призму Ford. Тут показані досягнення, як фордівські, так і конкурентів, а ще – чесно демонструються і прикрі невдачі, також і власні, і інших виробників.
Пропонуємо долучитись до віртуальної прогулянки залами музею, що стала можливою, завдяки оглядачу британського видання Аutocar.co.uk.
Парова коляска Roper (1865). За версією Форд, це найстаріший американський автомобіль, що дожив до наших днів. Творіння Сильвестра Ропера має двоциліндровий паровий двигун, та спроможний подолати 150 кілометрів за день. Серійно не випускався.
Ford 999 (1902). Генрі Форд об'єднався з двома інженерами, щоб побудувати модель 999, призначену для автоперегонів. Автомобіль оснащений 18,9-літровим чотирициліндровим двигуном потужністю 80 к.с. З велогонщиком Барні Олдфілдом за кермом автомобіль виграв п'ятимильну гонку, що проходила у Гросс-Пойнт, штат Мічиган, в 1902 році.
Holsman Runabout (1903). Прапрадід сучасного позашляховика. Автокомпанія Holsman з Чикаго розробила Runabout спеціально для сільської місцевості. Авто обладнано високими колесами з гумовими шинами та 5-сильним двигуном з повітряним охолодженням.
Читайте також: На чому їздять в Європі
Scripps-Booth Rocket (1913). Цей маленький, легкий та недорогий автомобіль побудовано на компонентах, призначених для мотоциклів. Scripps-Booth Rocket отримала двигун V2 з повітряним охолодженням, який через ланцюг передавав 10 к.с. на задні колеса. У 1914 році на ринку було близько 80 різних моделей подібних авто.
Detroit-Electric Model 47 (1914). Дружина Генрі Форда у 1930-х роках користувалася цим електрокаром, позаяк не могла впоратись з Ford Model T. Електромобіль було значно легше запустити та керувати ним, що було значною перевагою для жінок.
Brewster Town Landaulet (1915). Компанія Брюстер спеціалізувалась на виготовленні карет для багатих американців. У 1915 році вона вирішила приєднатись до бізнесу конкурентів та випустила власне авто. Авто біло обладнано електричними фарами, та потужним двигуном на 55 к.с. із електричним стартер.
Chevrolet Royal Mail (1915). Вважайте Royal Mail прапрадідом сучаного Camaro. 2,8-літровий шестициліндровий двигун забезпечив 24 к.с., вивівши Royal Mail у клас перших спортивних автомобілів.
Читайте також: Tesla Model S P100D прокачають до 784 к.с. для участі у кільцевих перегонах
Woods Dual-Power (1916). Заснована в 1899 році у Чікаго компанія Woods Motor Vehicle виготовляла електромобілі. А ця модель була… гібридною. 14-сильний чотирициліндровий двигун обертав задні колеса у парі з електромотором, що живився від 48-вольтової батареї. Автомобіль вийшов важким, повільним та надмірно дорогим. У 1918 році фірма збанкрутувала.
Chrysler B-70 (1924). Перші моделі бренду були одними з найбільш спортивних автомобілів Америки. Вони були відносно легкими та мали найсучасніші системи, такі як гідравлічні гальма, масляний насос та повітряний фільтр. Шестициліндровий двигун B-70 продукував 68 к.с.
Essex Coach (1924). Вартість цієї моделі, представленої у 1922 році, була надзвичайно привабливою на той час. Наприклад ось цей автомобіль 1924 року коштував 975 доларів (приблизно 14 тисяч сьогодні), у той час як Ford Model T коштував на цілих 300 “баксів” доожче. Цікаво, що кабріолети того часу коштували дешевше, аніж авто з незкладним дахом, тому що були менш практичними.
Ford Flivver (1926). Генрі Форд багато років займався конструюванням літаків, хоча залишив цю роботу, розуміючи, що майбутнє за автомобілями. Цей літак міг би стати Model T у небі: одномісний моноплан Flivver за розміром таким, що “міг вміститися у офісі Форда”. Однак Форд припинив проект, коли прототип розбився на узбережжі Флориди, вбивши головного експериментального пілота Гаррі Брукса.
Blue Bird school bus (1927). Дилер Форда Альберт Лус побудував перший шкільний автобус Blue Bird. Він зробив його більш витривалим, ніж інші шкільні автобуси, що курсували тоді США, використавшистальний каркас замість дерев’яного. Попит на Blue Bird перетворив Ford на найбільшого виробника шкільних автобусів у США. Екземпляр, виставлений у музеї є найстарішим шкільним автобусом Америки, що дожив до наших днів.
Читайте також: Легендарный суперкар De Tomaso Pantera повернув до життя бог війни
Lincoln Zephyr (1936). Zephyr уособлює початок ери аеродинамічних кузовів автомобілів.
Lincoln Bubbletop (1950). Ford забезпечив білий дім лімузинами і парадними автомобілями у період розквіту компанії. Цей унікальний кабріолет, спеціально побудований в 1950 році мав висувний єкран від комах, аби захистити обличча президента, коли він їхав стоячи. Лімузиндля Дуайта Д. Ейзенхауера мав дах з оргскла, за що й отримав свою назву. У 1961 році Лінкольн поставив президенту новий лімузин у 1961 році, але Bubbletop залишалася в Білому домі як запасний автомобіль до 1967 року.
Crosley Hotshot (1951). Пауел Крослі спробував продавати американцям компактні авто. Його компанія продавала Hotshot як родстер на кожен день, що може перетворюватись на гоночний автомобіль, завдяки зйомному лобовому склу, бамперам та фарам. Він коштував 924 доларів (приблизно 8600 доларів сьогодні), але продажі були занадто малими. Крослі закрився у 1952 році.
Chrysler 300-B (1956). Промисловець Карл Кайкхайфер намітив майбутнє NASCAR, коли він побудував гоночний Chrysler 300 у 1955 році. Потужність 5,7-літрового двигуна V8 (352 куб. дюйми) складає 355 к.с., тобто приблизно 1 кінська сила на дюйм!
Читайте також: Koenigsegg припиняє випуск найшвидшого автомобіля у світі
Cornell-Liberty Safety Car (1957). В Америці внаслідок нещасних випадків на транспорті в кінці 1940-х років загинуло близько 35 000 людей. Безпека дорожнього руху була величезною проблемою. У 1957 році Страхова компанія "Liberty Mutual" та дослідницька лабораторія в Корнельському університеті провели п'ять років "мозкового штурму", щоб зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод за допомогою машин безпеки. У 1957 році вони представили плоди своєї праці, прототип "Safety Car". Він мав ремені безпеки, панорамне вітрове скло, чотири склоочисники, ричаги замість кермового колеса (що часто придавлювало водія під час аварії), центральне розміщення водійського крісла, підголівники та енергопоглинаючі бампери з обох боків. Зверніть увагу також на схему відкривання дверей.
Ford Mustang I concept (1962). Ця модель була задумана як трансформатор іміджу марки. Керівництво компанії прагнуло, аби споживачі думали про Ford, як про захоплюючу, перспективну компанію. Концепт зробив свою справу і невдовзі на світ з’явилась модель, яку ми усі добре знаємо.
Buick Riviera (1963). За допомогою Riviera, компанія Buick хотіла довести, що може спроектувати машину, не гіршу, ніж в італійців та британців – тогочасних законодавців моди. Кажуть, що натхненням для Білла Мітчелла, головного дизайнера General Motors, стали автомобілі Rolls-Royce та Ferrari.
Chrysler Turbine Car (1963). Rover, General Motors і навіть Volkswagen того часу експериментували з автомобілями з турбінами. Chrysler пішов далі. Компанія побудувала 50 прототипів та віддала їх своїм клієнтам, аби зібрати відгуки про те, як технологія працює в реальних умовах. Архівний відділ компанії відзначає, що користувачі високо оцінили мінімальну необхідність у технічному обслуговуванні та низький рівень вібрації силової установки, але скаржились на нерівномірне прискорення та погану паливну економічність. Крайслер, як і його конкуренти, остаточно відмовився від планів масового виробництва турбінного автомобіля.
Ford Mustang (1965). Чи потрібно щось говорити про Ford Mustang? Справжня ікона стилю. Легенда свого часу і не тільки. Ford продавав 22000 автомобілів, протягом 24 годин, після презентації моделі.
Читайте також: Серійну модель літаючого автомобіля PAL-V Liberty покажуть у Женеві
Toyota Corona (1966). Toyota почала продажі у США у 1958 році з моделлю Crown і під брендом Toyopet. Повільна та тісна машина, до того ж, продавалась через погано облаштовану дилерську мережу, а тому не змогла завоювати ринок. У 1965 році японці здійснили другу спробу з Toyota Corona і саме звідси починається відлік успішного шляху східного бренду на ринку Америки.
Ford Mark IV (1967). Генрі Форд Другий намагався купити компанію Ferrari у 1963 році. Йому це майже вдалося, але темпераментний Енцо Феррарі в останню хвилину відмовився від угоди. Форд вирішив не відступати від мрії про елегантний та швидкий суперкар і найняв Керролла Шелбі для розробки авто, яке б посоромило Ferrari на “24 годинах Ле-Мана”. Ані 1964-го, ані у 1965-го року Ford GT40 зробити це не вдалося. Але згодом, у 66-му за Фордом були усі три призові місця. 1967-го, 1968-го та 1969-го його боліди також займали подіум.
Mercury Cougar (1968). Після успіху Mustang до сегменту поні-карів долучився Mercury з моделлю Cougar у 1966 році. Головною відміною Cougar була модифікація з V8.
Президентський лімузин Lincoln (1972). Вбивство Джона Ф. Кеннеді переконало чиновників Білого дому замовити броньовані президентські автомобілі. Модель 1972 року мала закритий дах, була повністю куленепробивною, мала захищені шини та дві двосторонні системи зв'язку. Президентська охорона могла стояти на задньому бампері, тримаючись за спеціальний поручень. Лімузин 1972 року важив 5909 кг. Він був дуже важким навіть для 7,5-літрового V8 потужністю 214 кінських сил. Він залишався у автопарку Білого дому до 1992 року.
Читайте також: Ford вирішив створити автомобіль-робокоп
Chrysler Newport (1973). Ньюпорт був справжнім американським мастодонтом, одним з найбільших автомобілів того часу – він мав 5842 мм від бампера до бампера.
Dodge Omni (1978). Chrysler звернувся до свого європейського підрозділу для допомоги у створенні менших, більш ефективних машин. Dodge Omni та його близнюк, Plymouth Horizon, були доступні з широким списком обладнання, що включав кондиціонер та триступінчату автоматичну коробку передач. Omni був удостоєний премії "Автомобіль року" у 1978 році. Але за якістю та надійністю Omni/Horizon не міг конкурувати з Honda Civic та Toyota Corolla.
Comuta-Car (1980). У 70-х роках Флоридський транспортний комплекс "Commuter Vehicles" розробив 5-сильний електромобіль з запасом ходу у 65 миль. Час був правильним: під впливом зростання цін на паливо, близько 4000 людей придбали або Comuta-Car, або його попередник, CitiCar. Енергетичні компанії також експериментували з ними. Коли хвиля спала, Comuta-Car приєднався до подібних машин у пантеоні автомобільної історії.
Ford Escort (1981). Escort являє собою відповідь Форда на приплив компактних, економічно ефективних доступних автомобілів з Японії та, меншою мірою, Європи.
Читайте також: 18-річний хлопець перетворив авто 1980 року на сучасний електрокар
Plymouth Voyager (1984). Як перший сучасний мікроавтобус Америки, Plymouth Voyager існував на перетині автомобілів і фургонів. Вояджер здивував автомобыльну промисловість. Мікроавтобуси незабаром витіснили універсали і протягом 1980-х вважалося, що бути власником вена дуже круто.
Ford Taurus (1986). Taurus з'явився у часи великих змін у філософії дизайну Ford. Дослідження ринку показали, що американським покупцям до вподоби японські автомобілі. Тоді Ford вперше почав брати приклад з японських авто при розробці власних. Taurus – результат, цих змін.
General Motors EV1 (1997). Компанія зробила серйозну спробу побудувати електричний автомобіль, котрим став у 1996 році EV1. GM запропонував EV1 через спеціальну програму оренду водіям кількох американських міст. Це була "реальна інженерна оцінка", пояснила компанія, попередивши учасників, що може попросити повернути машину в будь-який момент. Усі 1117 автомобілів були отримані компанією назад до 2003 року, а керівництво було переконане, що попит на електромобіль був занизьким, аби надалі залучати інвестиції у розробку подібних авто.
Toyota Prius (1997). Toyota оголосила про свій намір побудувати гібридний автомобіль, презентувавши концепт Prius на Tokyo Auto Show 1995 року. Мало хто з конкурентів приділив увагу цьому факту, а варто було б. Prius став першим у світі масовим серійним автомобілем з комбінованою бензиново-електричною силовою установкою.
Ford Focus Electric (2009). У 2009 році Ford електрифікував європейську модель Focus для участі у еко-перегонах Джея Лено Green Car Challenge. Електричну трансформацію провели усього за шість тижнів, модифікувавши Focus ST. Хетчбек отримав електродвигун потужністю 141 к.с. та літій-іонний акумулятор на 23 кВт, а також посилену підвіску на компонентах Focus RS. Електрокар був спроможний долати 125 км на повному заряді батарей.
Ford GT (2015). У 1966 році Форд відмінно побив Ferrari на “24 години Ле-Мана” посівши три перших місця на подіумі. Компанія повернулася у змагання у 2016 році після десятирічної відсутності з тією ж місією: здолати Ferrari. GT не виграв гонку, він більше не бере участь у топ-категорії, але Ferrari 488 GTE все ж таки переміг, посівши перше місце серед автомобілів GTE Pro.
Читайте також: Ferrari обіцяє випустити електромобіль