Чи є недоліки у японських автомобілів

Перш ніж поговорити недоліки японські автомобілі, звернемося до історії. Давним-давно, у середині ХХ століття, лідери японської промисловості вирішили виробляти автомобілі для усього світу – саме так, дана мета ставилася відразу, без примірок, пристрілок і розкачки на потреби внутрішнього ринку.

Читайте також: Чим хороші американські автомобілі

Доволі швидко, за десяток років (ошпарившись лише на двох-трьох провальних моделях), японці навчилися робити транспортні засоби, які можна охарактеризувати кількома словами: масові, дешеві, надійні, зручні. Втім, поєднання таких часом непоєднуваних характеристик не може не супроводжуватись певним негативом. Поговоримо про це.

При високій якості японські автомобілі мають певні недоліки, що обумовлені їхньою широкою доступністью як у мирових масштабах.

Масові. Як правило, японські моделі останнього десятиріччя створені, аби продукуватися мільйонними тиражами. Відбитки цієї “багатотиражності” бачать в першу чергу власники досконалих німецьких машин – “японці” у порівнянні з ними не настільки добротні. Більшість інших недоліків також є наслідками “масового” підходу до проектування і виробництва.

Читайте також: Чим хороші японські автомобілі

Інтер’єр. Салони японських автомобілів мають бідніший вигляд у порівнянні з більшістю “європейців”. Зазвичай у типових “японців” дещо нудний дизайн і як правило, небагаті матеріали оббивки.

Донедавна японські автомобілі, навіть створені для Європи, не відрізнялися стилістичною яскравістю інтер”єрів.

Кузов. В першу чергу у японських авто здається кузов – він як правило практичний і міцний, проте творці не ставлять за мету зробити машину вічною. Тому корозія металу кузова починається зазвичай раніше, ніж у однокласників інших “національностей”. Звичайно, з кожного правила є виключення, і деякі “японці” переживають не одне покоління “німців”.

Японські конструктори багато працюють над надійністю своїх дітищ, проте довговічність кузова, схоже, не входить в перелік їхніх головних завдань.

Фарба. Багато хто з експертів критикує японський автопром за тонкий шар лакофарбового покриття на кузові. Здебільшого це правда – на “японцях” товщина ЛКП в середньому складає 80 – 135 мікрон при тому що в “європейців” ця цифра складає 100 – 165 мкм. Але чесно кажучи, це не заважає машинам блищати на сонці, а тонкий шар проявляється тільки у тих випадках, коли на лак і фарбу здійснюється якійсь нештатний вплив: дряпання гілками у лісі, глибоке полірування абразивними поліролями тощо.

Запчастини до “японців” у цілому добре поширені у Європі, проте є певні марки і моделі, комплектуючі до яких треба виписувати виключно з Японії.

Запчастини. До більшості японських марок запчастини дорожчі, ніж в середньому на ринку – “надбавка” у порівнянні з багатьма однокласниками може сягати 30%. До цього слід додати, що деякі японські марки (на щастя, таких небагато) не мають в Європі ані виробництва, ані великих складів комплектуючих. Тому деякі нечасто затребувані запчастини, зокрема пов’язані з наслідками ДТП, доводиться чекати з Японії.

Читайте також: чим хороші німецькі автомобілі

Ремонт. Японські конструктори бажають добитися від своїх машин високих характеристик, до того ж створюють автомобілі для експлуатації у цивілізованих умовах. Тому вони не побоюються використовувати в конструкціях складні вузли. Відповідно, їх обслуговування та ремонт часто вимагають високого рівня сервісу та обходяться недешево – часто навіть на фоні європейських однокласників.

Наведені нами факти відносно того, чим погані японські автомобілі, стосуються значної частини усіх нинішніх моделей з Країни висхідного сонця. Точніше, тих, які адресовані європейському споживачеві, адже модельні лінійки для ринків Америки і власне Японії влаштовані трохи інакше. Звичайно, згадані недоліки – лише окремі штрихи до узагальненого портрету японського автомобіля, а при конкретному виборі нової чи вживаної машини треба вивчати кожну модель “персонально”.

Читайте також: Коли краще купувати машину, щоб зекономити купу грошей