Яким був перший передньопривідний автомобіль України

В пору його активного життя малятко “Волинь” – офіційно ЛуАЗ-969 – натерпівся образ від столичних снобів не менше, ніж горбатий “Запорожець”. Безліч прізвиськ, з яких найбльш лагідним було “пан сам склепав”, супроводжували всі версії та рестайлінгові модифікації “ЛуАЗика”. Але він знай собі невтомно місив бруд, сніг, пил і каміння не тільки на одній шостій частині суші, а навіть за її межами.

До 1979 року ЛуАЗ-969 був таким страшненьким, що непосвячені громадяни приймали його за саморобне авто. Але прохідність його була на рівні УАЗу, за що "Волинянку" люблять й зараз.

Сільський родич

Найнижчу сходинку в неофіційній табелі про ранги радянського автопрому всюдиходик не дарма ділив з "горбатим”і "вухатим". Як ніяк, ЛуАЗик був рідним братом “Запорожця”, можна сказати – його сільським родичем.

Читайте також: Яким був перший ЛуАЗ: історія секретного автомобіля

На початку 1960-х на платформі ЗАЗ-965 створювалося невелике сімейство компактних автомобільчиків. У нього входили базовий седан, розвізний фургончик, машина підвищеної прохідності для села і навіть плаваючий армійський транспортер, придатний для десантування та використання безпосередньо на полі бою.

Найближчим родичем ЛуАЗ-969 був армійський плаваючий транспортер переднього краю ТПК (він же ЛуАЗ-967)

Седан став знаменитим "горбатиком", фургончик ЗАЗ-970 (сьогодні сказали б мікровен) до конвеєра не дійшов, унікальна амфібія ТПК і сьогодні залишається неперевершеною, а сільський універсальний автомобіль назвали ЗАЗ-969 і з 1966 року почали виробляти на наймолодшому автозаводі країни – ЛуАЗі в Луцьку.

Дешево та сердито

У нашій історії не було автомобіля, який більше підходив би під винесену в підзаголовок ідіому. Найпростіший коритоподібний кузов із вваренною в днище рамою (через півстоліття люди з Land Rover/Range Rover зроблять таку ж і назвуть такий варіант інтегрованою рамою) отримав стандартний силовий агрегат від “Запорожця”.

Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був кращим європейським автобусом

Здавалося б, дива техніки: із заднемоторного народного автомобільчика вдалося малою кров'ю зробити повнопривідний позашляховик! Пара хитрих і недорогих рішень – і конструктори змогли обійтися без роздавальної коробки, ще й машинка отримала не тільки другу провідну вісь, але і супертягову “повзучу” передачу! І щоб зовсім вже заплутати вас, скажемо, що ЗАЗ-969 спочатку був суто передньопривідним – нагадаємо, це з мотором від задньопривідного “запіка”!

У конструкції 969-го застосовувалася частина агрегатів і вузлів від серійних авто, але концепція і компонування всюдихода були унікальними

Такий конструкторський єралаш пояснювався просто. Коли з задньомоторного седана “Запорожця” робили переднємоторний всюдихід, двигун в одному блоці з коробкою передач, головною передачею і півосями просто перенесли вперед і розгорнули на 180 градусів. Був двигун ззаду – став спереду, були колеса задніми – стали передніми, тільки і всього.

Технічні чудасії

Справжні дива починаються далі – коли конструктори змогли прилаштувати до коробки передач задню кришку, в якій помістилася додаткова “повзуча” передача й вивід валу відбору потужності до другого ведучого мосту – заднього, з примусовим підключенням.

Вал, який з'єднує коробку з редуктором заднього моста, ми звикли називати карданом, але у випадку з "Волинянкою" це не так. Ніяких шарнірів – ні Кардана, ні Рцеппа, ні Бендікс-Вейсс – тут немає. Вал прямий і цільний, а щоб дотримати співвісність, він укладений в герметичну трубу, жорстко з'єднану з обома агрегатами (до речі, це відгомін спорідненості з плаваючим армійським транспортером ТПК).

Читайте також: Важкий інтернаціонал: якиим був перший КрАЗ

Ведучий задній міст для ЛуАЗу довелося винаходити з нуля, оскільки запозичити його у "Запорожця" не було змоги – через його відсутність. Додатково його диференціал оснастили механізмом блокування, щоб у разі буксування весь крутний момент не йшов на одне колесо. Нам не раз доводилося випробувати ЛуАЗ у справі, в снігу, бруді і відвертому болоті, і нам здалося, що без блокування “дифа” цілком можна було обійтися – настільки сильний позашляховий арсенал машини в цілому.

Повний привід, кліренс в 285 мм, незалежна підвіска, "повзуча" передача, блокування "дифа", тяговитий мотор від серійного легковика – ось рецепт безкомпромісного і дешевого позашляховика

Ми не сказали ще про колісні редуктори – одноступеневу передачу, розміщену у кожному з коліс. Вони підвищують тягу на колесі і збільшують кліренс до гігантського за нинішніми поняттями значення – 285 мм, і це при майже іграшкових 13-дюймових колесах! Ще один “позашляховий” плюс полягає в повністю незалежній підвісці машини, навіть сучасні позашляховики і кросовери не завжди мають таку. До того ж замість громіздких пружин конструктори використовували компактні і енергоємні торсіони – як на танках, потужних американських позашляховиках і французьких малолітражках.

Читайте також: Яким був перший “Запорожець”: п’ять секретів горбатого

Навіть на одному тільки передньому приводі "Волинь" впевнено йде по слизьких дорогах, по глибоких коліях і суцільному місиву, а після підключення "задка" її завзяття подвоюється. Моторчик машини не дуже потужний, 30 або 40 к. с., в залежності від року випуску, і в якісь моменти може здатися, що він слабенький. Але після включення нижчої, “мінус першої” передачі це враження відразу стирається.

Перший передній

Але до 1971 року машина випускалася без ведучого заднього моста, через проблеми з виробництвом його редуктора. Машина випускалася без труби трансмісійного вала і без редуктора заднього моста. Спочатку конструктори соромилися позиціонувати таку машину як сільський позашляховик і в першій половині 1969 р. налагодили випуск її “міського” варіанту – розвізного фургона з суцільнометалевим кузовом і вантажопідйомністю 400 кг.

Перший вітчизняний передньопривідний автомобіль в серійному виробництві був розвізним фургончиком. Потім йому дали привід 4х4 і забрали жорсткий дах – і вийшов всюдихід ЛуАЗ

До речі, саме до 1969 р. машина називалася ЗАЗ-969, після чого її перейменували в ЛуАЗ-969 – бо ще у 1967-му ЛуАЗом назвали і весь автозавод, який до того називався ЛуМЗ – Луцький машинобудівний. Сам автомобіль офіційного власного імені за 36 років випуску (1966– 2002) так і не отримав. Назва “Волинь”, хочь і прикрашала борта перших виставкових екземплярів, згодом не потрапила в офіційні документи і зустрічалась лише в журналістських матеріалах, ставши разом з ласкавим ім’ям “Волинянка” народною назвою.

Читайте також: Яким був перший український автомобіль