Видавничій дім DeAgostini випускав періодичне видання із моделькою автомобіля масштабу 1/43 в комплекті. Думки колекціонерів розділилися: одну були в захваті від щастя, інші - від гніву.
Ідея для західного світу не була новою: видавати щотижня журнали енциклопедичного змісту “із продовженням” DeAgostini почала ще 1959 року. Кожен випуск містив немов завершену статтю з певної сфери знань, і покупець мав збирати всі номери, щоби отримати врешті-решт таку собі енциклопедію на заздалегідь обрану тему.
Журнальні серії типу “Автолегенд СССР” відкрили світ копій в масштабі 1/43 для широких кіл шанувальників історичної техніки
З часом придумали супроводжувати кожен номер журналу матеріалізованим примірником того, про що йшлося у випуску. У випадку із “Автолегендами СССР” це були копії автомобілів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Модельки авто 1:43, які коштують дорожче від оригіналів
Жителів радянських республік модельками авто у масштабі 1/43 було важко здивувати – промисловість випускала їх масово. Україна ще з 1970-х років мала кілька фабрик з виробництва автомобільчиків-копій у “сорок третьому” масштабі.
Завдяки “Автолегендам” від DeAgoctini кожен міг майже у реальності побачити автомобілі, які давно зникли з вулиць і шляхів
Але то були по-перше, не дуже дешеві (від 3 карбованців) вироби, а по-друге, модельний ряд тодішніх підприємств був доволі обмеженим і давно вивченим населенням. А тут народові запропонували доступні (в Україні – 20 – 40 грн.) і непоганої якості копії, причому – своїх, рідних прототипів, які у багатьох громадян тоді ще стояли у сімейних гаражах.
Першим номером “Автолегенд СССР” був “Москвич-407” синього кольору. З часом випустили червоний “Москвич” у післярестайлінговому оформленні
Ажіотаж був таким, що за першими випусками (це був ранній “Москвич-407” синього кольору) фанати їздили із валізами до Москви, де “Автолегенды СССР” почали продавати на рік раніше.
В Україні “Автолегенды СССР” офіційно з’явилися у січні 2010 року, спочатку серія охопила всі серійні легкові автомобілі радянського періоду. Коли з’ясувалося, що навіть після спаду першого ажіотажу попит залишився, серію продовжили до 150 номерів, які завершилися у 2014 році. Після того журнальну серію продовжували ще кілька разів, остання інформація від грудня 2020 р. говорить, що сумарно буде випущено 282 номери.
“Автолегенди СССР” першої хвилі (2009 – 2013 рр.) містили найбільш відомі вітчизняні легкові автомобілі
Коли масові моделі-прототипи закінчилися, DeAgostini почала тиражувати маловідомі радянські автомобілі, дослідні версії, заводські прототипи тощо. З’явилися так звані спецверсії – ті ж самі модельки, але у лівреях міліції, таксі, післярестайлінгові варіанти тощо. До речі, у перші роки виходу “Автолегенд” постійні передплатники періодично отримували бонусну модель, спецверсію попередніх авто.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Впадаємо в дитинство: для чого купують педальні автомобілі
Щоправда, колекціонери старої школи до копій журнальних серій ставилися зневажливо. І їх можна зрозуміти: якість будь-якої “журналки” була розрахована на масового споживача, а не на шляхетних поціновувачів.
Щодо якості – в першу чергу копійності – “Автолегенд СССР” на профільних форумах свого часу точилися палкі баталії. Для розуміння – всі машинки DeAgostini замовляла недорогому китайському виробнику IST Models. Час від часу китайська якість давалася взнаки: у блістерах траплялися екземпляри з косо приклеєними молдингами або фарами, або й взагалі без них.
Рівень якості модельок серії “Автолегенды СССР” був різним – деякі випуски були майже бездоганними, особливо зважаючи на ціну
Але головне, що модельки майже завжди добре копіювали зовнішність прототипу. Дрібні невідповідності час від часу траплялися, причому цікаво, що з часом вони не зникали. Справа у тому, що задля економії (моделі справді були недорогими) виробник іноді прес-форму для чергової моделі не замовляв заново, а переробляв із старої. Наприклад, так було з ВАЗ-2103, матрицю для кузова якої переробили з прес-форми “копійки”.
Сьогодні номери журнальної серії “Автолегенды СССР” можна придбати і в Україні. Свіжі випуски треба купувати у неофіційних постачальників, а попередні номери неважко знайти в інтернеті, на барахолках або на книжкових ринках. Ціни бувають дуже демократичні, адже в деякі періоди ринок був настільки переповнений “старими” номерами, що в Україні їх скуповували дрібні підприємці і вивозили в інші крани – колишні радянські республіки, в яких DeAgostini з “Автолегендами” офіційно представлена не була.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як створити власний автопарк: факти про моделі-копії автомобілів