Чого б коштували праці винахідників Даймлера, Бенца, Майбаха, Панара та інших, якщо їхні машини так би і залишилися предметом розкоші для обраних? Над тим, щоб автомобіль став масовим товаром, працювала ціла плеяда неординарних особистостей.
При великому бажанні купити автомобіль, нехай і старий, сьогодні може чи не кожен житель. Але ж зробити настільки технічно складний виріб масовим і загальнодоступним було, мабуть, не легше, ніж створити його конструкцію.
Перші автомобілі адресувалися заможним і дуже заможним людям. Випускати моделі для масового споживача довго ніхто не наважувався.
Спочатку автомобіль, як і будь-який механізм тієї пори, був виробом штучним у всіх сенсах. Деталі підганялися одна до іншої для кожного конкретного механізму. Тому самобіжні коляски перших серій і були дорогими – і кваліфікація майстрів на складанні повинна бути високою, і дрібносерійне виробництво здешевленню не сприяло.
Читайте також: Яким був перший автомобіль Mercedes: історія бренду
Щоб автомобіль став дешевшим, потрібно було організовувати великосерійний випуск. Для цього треба було відійти від складання кожного екземпляра авто на власному місці (стапелі) до поточного виробництва, коли машина, що збирається, рухається від одного робочого місця до наступного, де кожен робочий навішує на неї "свою" деталь або вузол.
А для цього в свою чергу потрібно було позбавлятися від поштучної підгонки деталей, яка неймовірно гальмувала збірку. Та питання взаємозамінності деталей почало цікавити технарів задовго до приходу автомобільної ери в кінці XIX століття.
Першими стали зброярі. Масові армійські рушниці, мушкети, стали першими механізмами в історії цивілізації, тиражі яких потребувалися в десятках тисяч штук. Це означало, що для постачання однієї армії потрібно на багато років посадити за верстаки сотні висококваліфікованих майстрів. Навіть наймогутніші держави дозволити собі таке не могли.
Зброя для армії стала одним з перших механізмів, що потребував великосерійного виробництва, а значить, і взаємозамінності деталей.
Історики техніки приписують першу стандартизацію деталей Елі Вітні. Який наприкінці XVIII ст., прийнявши замовлення на 10 тис. рушниць від американської армії, навчив своїх робітників робити деталі по заздалегідь створених шаблонах – замість того, щоб підганяти кожну за місцем. Це був перший крок до масового конвеєрного виробництва.
У 1908 році Cadillac організував цікавий "показовий виступ" для громадськості. З партії "Кадилаків" в 8 штук відібрали три машини, які після пробігу по треку розібрали до гвинтика – на 721 деталь кожну. Всі 2163 деталі ретельно перемішали, потім для вірності 90 з них замінили такими ж з дилерського складу – і знову зібрали з них три автомобілі. Які знову з успіхом запустили по швидкісному треку. Громадськість була вражена – раніше таке було недосяжним.
Промоакція з перемішування деталей трьох автомобілів, та ще й розбавлених запчастинами зі складу, зі зворотним складанням працездатних машин на початку 1900-х здавалася чимось неймовірним.
Читайте також: В американців теж був свій Запорожець: маловідомі факти
Чесно кажучи, акція від Cadillac була частково рекламною, адже ще сім років тому автомобілі на конвеєрі збирав Ренсом Олдс – засновник марки Oldsmobile. Однак модель Oldsmobile Curved Dash (1901 – 1904 рр.) стільки шуму своєю технологією не наробила, хоч і отримала багаторазовий приріст в тиражі – з 425 до 2500 примірників на рік.
Маленький Oldsmobile Curved Dash мав увійти в історію як перший автомобіль конвеєрної збірки. Але всі чомусь говорять про Ford.
Ідею конвеєрного складання в її нинішньому розумінні автопромисловці підгледіли... на чиказьких бійнях. Їх власник – Густав Сміт (той самий, який казав, що не використовує від свиней тільки їхній вереск) – організував подачу туш по підвісній монорейці з роликами безпосередньо до кожного робітника. І кожен озброєний ножем обвальщик відпрацьованим до автоматизму рухом відсікав тільки одну, визначену для нього, частину туші, яка потім рухалася далі, до наступного посту конвеєра.
Ідеї Олдса й Сміта перейняв і творчо осмислив Генрі Форд, який був захоплений ідеєю випуску масового і за рахунок цього дуже дешевого автомобіля. В результаті його знаменита модель Ford T (1908-1927 рр.) по ходу виробництва постійно дешевшала: з 850 до 350 доларів.
Масове виробництво на конвеєрі дозволило Форду постійно знижувати вартість всіх численних модифікацій model Т.
Щоправда, здешевленню сприяли й інші фактори – наприклад, те, що Генрі створював модель Т спеціально для масового випуску. А ще у Форда було власне виробництво практично всіх компонентів – від лампочок для фар до шин та інших гумотехнічних виробів. Та й каучук для гуми, до слова, надходив з власних плантацій гевеї на Африканському континенті.
При цьому машина, випущена 15-мільйонним тиражем, не була примітивною, в ній використовувалися конструкторські сміливі та передові рішення і досконалі матеріали, а управління було доступним навіть для малодосвідчених користувачів. Втім, це вже тема для окремої публікації.
Читайте також: Чим хороші американські автомобілі