Вже кілька років Київського мотоциклетного немає з нами – і тим дорожче нам спогади про кожну з його моделей. У свої останні роки завод випустив кілька цікавих новинок: чому вони не змогли врятувати підприємство?
Намагаючись знайти своє місце у непростій економічній ситуації, керівництво Київського мотозаводу в кінці 1990-х – початку 2000-х запустило – або намагалося запустити у виробництво кілька нових моделей. Вони не стали масовими, і тому вже сьогодні, через всього лише 15-20 років, про деякі з них збереглося зовсім небагато інформації.
Лебедина пісня Київського мотозаводу: патрульний мотоцикл "Дніпро Патруль", закуплений державою в кількості аж 27 штук.
Нагадаємо, що всі новинки впроваджувалися на тлі триваючого виробництва базового МТ-11 і його позашляхової версії МТ-16 з приводом на колесо коляски.
Читайте також: Чому іноземці вивозять з України мотоцикли “Дніпро”
Модель "Дніпро Соло" КМЗ 8.157 став проривом не в плані техніки або маркетингу, а скоріше в адміністративному: завод нарешті отримав право виробляти мотоцикли-одинаки (ескортні не беруться до уваги)! Власне, можливість причепити коляску залишилася, але нам здається, жоден власник "Соло" донині цією можливістю не скористався. Крім головної відмінності – права їздити без коляски – перший київський “одинак” відрізнявся 18-дюймовими колесами (замість 19-дюймових), суцільним сидінням з бардачком, оригінальним низько посадженим переднім крилом, бічними накладками і наявністю пари глушників.
"Дніпро Соло" вітчизняні мотолюбителі чекали років тридцять, але щастя їздити на важких "опозитниках" без коляски в СРСР випадало тільки співробітникам органів.
Технічна начинка для "Соло" майже не змінилася: використали "швидкісну" пару головної передачі, заблокували включення задньої передачі і зробили м'якшими пружини підвіски. Випускалося кілька версій "Соло" з дрібними відмінностями і додатковими індексами -01 і -02. Модель не стала масовою, насамперед, через падіння споживчої активності населення, але сьогодні, як не дивно, навіть за пошарпані "Соло" просять чималих грошей – мінімум 600 – 1000 доларів.
"Дніпро Чопер" КМЗ-8.157-022 був по суті ще однією версією "Соло", у якій від чопера було, мабуть, тільки високе кермо. 0,650-літровий двигун був потужнішим за штатний, оскільки мав підвищений ступінь стиснення і живився бензином АІ-93. Важливий плюс – електричний стартер в базовій комплектації, до того ж частина серії комплектувалася 5-ступінчастою МКП.
"Дніпро Чопер" насправді був топовою версією одинака "Дніпро Соло".
За нинішніми поняттями, новий "Дніпро Чопер" у фірмовому магазині на вул. Сім'ї Хохлових у Києві коштував копійки – близько 1300 доларів. Але в дев'яності роки більша частина населення в принципі вже не могла експлуатувати важкі мотоцикли – через дефіцит бензину і його високу ціну. Тому фанівський "Дніпро", що називається, "не пішов".
Читайте також: Від “Киянина” до “Дніпра”: перший і останній мотоцикли КМЗ
КМЗ 8.955 "Патруль" і його трохи спрощена модифікація КМЗ 8.955-01 призначалася для ДАІ. Використовуючи свій досвід конструювання ескортних байків для кремлівських кортежів, київський мотозавод підготував машину для міліцейських патрулів. Це була вже оригінальна модель, багато в чому відмінна від базового "колясковика" МТ-11, з власної рамою, дисковим гальмом переднього колеса, переробленим двигуном, 18-дюймовими колесами від "Соло" і унікальним пластиковим обтічником.
Патрульний "Дніпро" КМЗ 8.955-01 міг би стати робочою конячкою української ДАІ, особливо в південних областях. Але замість них закупили італійські Moto Guzzi V75 P.A.N.T. для Києва.
А ось сидіння, дуги і кермо для "Патруля" запозичили у ескортної моделі КМЗ 14.9. В силу своєї малосерійності мотоцикл мав багато деталей обвісу, виготовлених за обхідними технологіями. Міліцейський мотоцикл вийшов досить дорогим – близько 4000 доларів, було випущено всього 33 одиниці (обох версій). Тепер це колекційні екземпляри, деякі з яких дотепер на ходу: так вийшло, що в київському полку ДАІ (розташованому буквально навпроти прохідної мотозаводу), КМЗ "Патруль" не прижився, і незабаром був замінений імпортними аналогами.
Трицикл КМЗ-300 замислювався як багатофункціональна платформа. На цьому шасі будували і трайк для байкерів, і пожежний мотоцикл з помпою, і версію для садово-паркових підприємств. Цифра 300 в назві означає вантажопідйомність апарату. У трицикла була власна рама з незалежною пружинною підвіскою автомобільних коліс, а передня вилка отримала підвіску на важелі – більш доречну на міні-вантажівці з міркувань міцності. Гальма на задній осі зробили гідравлічними.
Долю вантажного трицикла "Дніпро-300" було легко передбачити: йому потрібна була потужна маркетингова підтримка та платоспроможні сільські жителі. Ані того, ані іншого в 1990-і не було.
З одного боку, з цією "вантажівкою" КМЗ запізнився приблизно на півстоліття – подібний транспорт якщо десь і популярний на початку XXI ст., то хіба що в Азії. Але з іншого боку, навіть сьогодні в сільській місцевості у нас використовуються триколісні моторолери "Муравей", та й класичні "Дніпро" з коляскою в селі сьогодні працюють саме на перевезенні дрібних фермерських вантажів. На жаль, широкого поширення "Дніпро-300" не отримав, частково – через нестачу хорошої реклами. Втім, модель випускалася (ледве не поштучно) протягом декількох років, як мінімум до 2002 року.
Про байк КМЗ класу ендуро з мотором 1,0 л ми розповімо наступного разу.
За підсумками даного огляду можна зробити висновок, що КМЗ не здавався без бою – розширення модельного ряду було цілком виправданим і логічним для того періоду. Але в чистому вигляді цього було замало, а підтримки у вигляді інвестицій зі сторони або держзамовлення завод не отримав.
Читайте також: Військові мотоцикли “Дніпро”: для чого мотоциклу повний привід