На прикладі кількох найбільш харизматичних армійських машин ми покажемо, чому їх зробили саме такими.
Ці суворі витвори війни справді – найчесніші автомобілі. Вони показують, яким міг би бути автомобіль, якби творці не витрачали коштів споживача на змагання маркетологів: стиль, дизайн, блютуси, сервоприводи… А насправді вони красиві – у своїй раціональності і відданості тій суворій справі, для якої вони створені.
Поняття дизайну часто чуже конструкторам військової техніки. В будь-якому разі проєктувальники підпорядковують екстер’єр суто армійським законам. (На фото Praga V3S)
Читайте також: Військова техніка: автомобілі повертаються
Вигляд цього всюдиходу, який мав ще й ім’я БАВ, не лише дивовижний, а навіть незрозумілий. Але все стає на свої місця, якщо знати, що це амфібія, яка цілком успішно перевозить на борту 2900 кг вантажу. Масивний і незвичної форми корпус – це фактично катер, який схрестили з автомобільним шасі.
Всюдихід БАВ на вигляд важкий і незграбний. Але амфібіям інакше не можна: для обумовленої плавучості потрібен великий об’єм корпусу.
Машина відрізнялася високою прохідністю по бездоріжжю (як ніяк привід 6х6), так і в умовах хвилювання на водоймах. Наприклад, під час випробувань на Чорному морі ДАЗ-485 успішно подолав Керченську протоку в такий шторм, що катерам ВМФ заборонили виходити у море для супроводження амфібії.
Між іншим, ДАЗ розшифровується як Дніпропетровський автомобільний завод – машину спроектували і випробували у Дніпрі, де випустили і невелику першу партію.
Читайте також: БАВ: першу військову амфібію зробили у Дніпропетровську
Одна з масових американських армійських машин називається красиво – тактична вантажівка, але вигляд має так собі. Створювалася крім іншого для постачань до слаборозвинених країн.
Деякі суто армійські вантажівки видаються чи то пошкодженими, чи то напіврозібраними. Але така правда військового життя: стиль – ніщо, функціональність – усе.
Машина перевозить 5 т ватажу на бездоріжжі і 10 т - на асфальті, при тому конструкція максимально спрощена – для того, щоб її могли експлуатувати, вибачайте, малограмотні водії, а ремонт можна було здійснювати у польових умовах. Тому всі панелі капоту, кабіни та крил пласкі, а багатьох немає зовсім. Частина агрегатів залишена неприкритими, щоб облицювання не заважало подоланню бездоріжжя. Іноді машини серії М809 отримували кабіну з жорстким дахом, але красоти це не додавало. Швидше навпаки.
Навіть за всієї нашої любові до цього транспортера українського виробництва назвати його красивим ми не можемо. Форму його важко охарактеризувати якимось словом: ззаду це схоже чи то на човен, чи то на понтон, спереду – масивний, мов бульба, наріст моторного відсіку, а з боків прив’язана пара металевих дошок.
Плаваючий ЛуАЗик створювали протягом багатьох років, тож у конструкторів була можливість створити такий кузов, як треба: малопомітний, плаваючий, місткий.
Насправді на екстер’єр вплинули амфібійні можливості ЛуАЗика, а ще – розшифровка назви: транспортер переднього краю. Тобто це машина, яка має працювати буквально впритул до лінії фронту.
Тому там, де можна, її максимально занизили (зберігши фантастичний кліренс 285 мм), а борта “салону” зробили багатофункціональними. Мало того, що вони відкидаються назовні-вниз, як у вантажівки, так ще вони знімаються і перетворюються на трапи, по яких машина може подолати перешкоду на кшталт окопу. Третя функція бортів – це додаткові місткості для води або пального: відкрутивши пробку, всередину кожного борта-трапа можна залити 10 л рідини.
Тато Карло впорався би краще, але конструктори кабіни цього французького тягача його не запросили. Як не дивно, ця велика і потужна машина, так би мовити, йшла в комплекті з танком Leclerc – в якості тягача для його перевезення від місця одного бою до місця іншого.
Кубічна конструкція з пласких панелей замість звичної кабіни – типовий варіант для сучасних вантажівок суто армійського призначення: так дешевше і так легше ремонтувати.
Конструктори отримали завдання зробити таку кабіну, щоб крім водія у ній розміщалося чотири танкісти. Місце для собаки і стильний дизайн не замовлялося, тому конструктори “Рено” обмежилися примітивними бортами та пласким склом. Як відомо, кубічна форма є найбільш місткою, коли йдеться про автомобіль. До речі, вертикальне розташування “лобовухи” пояснюється вимогами маскування: таке скло не блікує і не демаскує машину при спостереженні з дрона або літака.
Що сказати на звершення. Наша глибока шана цим машинам за те, що вони мають все необхідне для участі у бойових діях і оборони країни, відданої під їхній захист. Адже завдяки їм, таким некрасивим та суворим, та бійцям, що воюють на них, решта громадян можуть користуватися більш комфортним транспортом.
Читайте також: Тест-драйв двох військових багі з Рівного