В Україні все ще можна знайти рідкісний ретроавтомобіль за невеликою ціною. Днями такий випадок мав місце у Луцьку, де виявили дуже цікаву машину – Wartburg, зроблений минулого сторіччя у країні, якої вже давно немає. Члени київського клубу OldCarService розповіли нам, як їздили за раритетом.
Придбати ретроавтомобіль під реставрацію чи відразу у колекцію можна у різні способи, і один з них – знайти в газетних оголошеннях. Унікальний раритет купити в такий спосіб не вдасться, але достатньо рідкісну машину певного часового періоду і бажаного бренду виловити цілком реально – принаймні, в реаліях України.
Wartburg не був найдешевшим авто у Східній Німеччині, але в ньому чимало бюджетних рішень. Що аж ніяк не відбилося на надійності
Так нам трапився добре збережений Wartburg 353 – машина, яка випускалася у 1966 – 1991 рр., і була цікавою сама по собі, незалежно від року випуску. Причина – у кількох технічних особливостях: рамній конструкції, передньому приводі, повздовжньому двотактному двигуні з трьома циліндрами і розташованим позаду нього радіатором. Почасти Wartburg був таким собі великим ерзац-автомобілем, простим і недорогим, але при тому – досить практичним і надійним транспортним засобом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Trabant: це вам не “горбатий”
Судячи по фото в об’яві, машина мала непоганий стан, але була давно покинута і мала кілька несправностей. Через що і продавалася відносно недорого. Але не настільки недорого, щоб можна було витратитися на евакуатор. Після наради із авторитетним знавцем “Вартбургів” і з продавцем машини вирішили, що спробуємо гнати раритет до Києва своїм ходом. Чи було це рішення розумним, стане ясно пізніше. А тим часом ми знайшли у Луцьку надійну людину і попросили його викупити “Вартбург”, поки того не перехопили інші покупці.
В Україну певна кількість Wartburg’ів потрапила на початку 1990-х, коли Радянська армія покидала Німеччину – військові купували їх там за безцінь
Перед подібними експедиціями потрібна певна підготовка: завжди вивчаються слабкі місця моделі, за можливістю готуються запчастини і витратні матеріали, щоб скоротити затримки у дорозі. А те, що затримки і проблеми будуть, гарантовано, і тому ми так любимо подібні поїздки за знайденими десь ретроавтомобілями. Адже це не просто пригода, це тест на наш реставраторський професіоналізм – чи знайдемо вихід, чи змусимо старий, часом невідомої конструкції автомобіль продовжити рух?
Коротше, ми сколотили команду, вибрали у нашому автопарку потужну машину і вирушили на Луцьк. Так, в багажник поклали ящик з інструментом, якого, як каже наш інженер, достатньо, щоб відкапиталити двигун “Волги”. І ще запаслися в дорогу двотактним маслом – адже наш Wartburg працює на суміші бензину з маслом. Якщо, звісно, ми зможемо його завести.
Інтер’єр простенький навіть за мірками середини 1960-х, коли створювалася ця модель.
А завели ми його не відразу. Коли машину знайшли на стоянці, то побачили вкритий пилом седан, яким давно ніхто не користувався. До речі, він виявився рідкісної версії, перехідна модифікація з новим, “гладким” передком і старою кормою з маленькими ліхтарями.
Виробник протягом кількох десятиліть пишався, що в його моторі всього 7 рухомих деталей. Трициліндровий двигун мав 1,0 л об’єму і 50 к.с. потужності
Видно було, що ставилися до машини в принципі дбайливо, але роки і німецька бюджетність далися взнаки. Деінде видно корозію, оббивка сидінь зруйнувалася, а найстрашніше, що хтось намагався щось поліпшити у приборному щитку, і трохи понівечив його разом із проводкою. Такі речі реставраторів взагалі дуже ображають, а тут ще щиток, який на машинах 1960 – 1980-х був зосередженням комутації електрообладнання! Певно, через нього в машині не працювали задні ліхтарі і ліва фара. Ремонтуватися на стоянці нам не дозволили, ми викотили машину за територію руками. Заразом дізналися, що Wartburg-353 не важкий.
Після покупки Wartburg-353 йому кілька годин повертали можливість самостійно рухатися
Заводили Wartburg недовго – довше колотили паливну суміш, дозуючи бензин з маслом – пропорція незвична, 1 : 50, між іншим! Машина простояла невідомо скільки, а нам не знадобилося навіть шукати ручну підкачку палива і викручувати свічки. Спочатку двигун сильно димів, дужче, ніж належить холодному двотактному мотору, але потім трохи полегшало.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В який ретроавтомобіль варто вкладати гроші
Але рушити з місця не вийшло – не вимикалося зчеплення. Виявляється, хтось із попередніх покупців, намагаючись протестувати машину, порвав тросик. І молодець, що порвав, інакше, певно, машину б купили, і ми б її не побачили. Ми ще в Києві дізналися, що до “Вартбурга” підходить трос зчеплення від “Таврії”. Взяли, приміряли, з’ясували, що адаптувати “таврійський” трос буде складніше, ніж полагодити обірваний рідний. Вкоротили оболонку старого тросу, викрутили максимально шток і за рахунок регулювання встановили на місце. За годинку впоралися, зчеплення запрацювало.
На вулицях українських міст Wartburg-353 все ще має вельми гармонійний вигляд, але насправді ця машина – рідкість
15.00. Нарешті вирушили на Київ. Наша основна машина йде позаду, прикриває так би мовити. В Wartburg’у їдуть двоє – один безпосередньо керує, другий слідкує за роботою систем і агрегатів. Машина йде адекватно, керується, гальмує, але розганяється чомусь повільно. Ззаду бачимо, що двигун сильно димить. Після виїзду з Луцька моторчик прогрівся, диміти став менше. В салоні на ходу сторонніх запахів немає, але дуже холодно – пічка не працює.
16.40. Рівне проїхали в режимі “Стопів поворотів немає”. Плюс з’ясувалося, що немає ще й холостого ходу – двигун глухне при відпусканні акселератора. На щастя, з машиною нам дістався живий акумулятор, стартер крутить гарячий 1,0-літровий моторчик легко.
17.05. Технічна зупинка. З’ясували причину відсутності холостого ходу. Підступний карбюратор самостійно перекрив повітряну заслінку – підсос, робоча суміш збагатилася, двигун працював неправильно. Ось чому і димів, і тягнув не дуже охоче. Заразом підключили ліву фару довгим дротом напряму до блоку запобіжників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які бувають ретроавтомобілі: класифікація
17.50. Рухаємося далі. “Вартбург” пішов помітно веселіше, постійно тримаємо 80 – 110 км/год. Шумовий фон звичайний для машини, спроектованої у 1960-ті, навіть тембр звичайний, хоча ми очікували якихось мотоциклетних ноток. До речі, глушник розташовано спереду, під двигуном.
У дальній дорозі щойнопридбаний Wartburg-353 страхував неабиякий ескорт – поважний і потужний Buick
18.40. Зупинка. Водій “Вартбурга” здався – змерз, тим більше що сонце сіло і не гріє салон. Про те, що пічка в цієї машини може “заповітритися”, ми знали заздалегідь. Знайшли спеціальну заглушку, випустили повітря, рухаємося далі. Водій телефонує в основну машину, що йому все одно холодно. Між іншим, у ранніх версій Wartburg’a окремого теплообмінника опалювача не було. Оскільки основний радіатор стояв позаду двигуна, перед лобовим склом, тепло від нього використовували для обігріву салону. Наша машина вже післярестайлінгова, в неї окрема пічка, і це, схоже, той випадок, коли апгрейд не пішов на користь.
20.15. На Житомирський трасі зупинився двигун. Світимо ліхтариком, знаходимо причину – засмітився карбюратор. Чи то каністра була не дуже, чи то під час руху бензонасос підняв з дна бака багатолітнє сміття і фільтр з ним не впорався. Випадково помічаємо, що закінчується бензин. Поки основна машина їде з каністрою на АЗС, проводимо підрахунки і розбираємося, чому помилилися із пальним. Робимо висновок, що в першій частині маршруту допустили значну перевитрату пального через постійний рух “на підсосі”. Але навіть у такому випадку витрата склала 10 л/100 км, що можна вважати непоганим результатом. Після полагодження карбюратора витрата становила близько 8 л/100 км.
Дивно, але на 400-кілометровому маршруті у Wartburg-353 випусу 1985 р. проявилися лише дві-три дрібних несправності
22.10. Ми на базі клубу. Останні п’ятсот метрів їхали із наполовину заклиненими гальмами. Своє місце в експозиції машина займе після певного комплексу робіт, тому повертаємо на гостьовий майданчик. І чуємо, що під капотом щось відбувається. Закипів двигун! Не глушимо, даємо попрацювати на холостому ходу, температура падає. Завтра ми з’ясуємо, що на шківу водяного насосу чомусь відсутня шпонка, і помпа весь час працювала чи то впівсили, чи то ще гірше. А поки що дякуємо “Вартбургу” за цікаву мандрівку і вітаємо його з вступом у колекцію клубу технічної класики OldCarService.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що сьогодні модно колекціонувати: неймовірно рідкісні ретроавтомобілі