Українські дороги продовжують підкидати нам для знайомства справжні раритети. Саморобка під назвою "Азов", незважаючи на поважний вік, знову з'явилася на дорогах Запорізької області.
Судячи з деяких нюансів, цей простенький на вигляд автомобіль був побудований в радянський період, але в ту пору не “світився” на телеекрані і на сторінках науково-популярних журналів, як деякі його більш пафосні родичі. Зате на відміну від них він досі не просто залишається в строю, а й перебуває в експлуатації – наші читачі періодично зустрічають його на вулицях Бердянська.
Читайте також: Автомобілі-саморобки: звідки вони бралися
На автомобілі стоять реєстраційні номери українського зразка другого покоління, такі видавали в 1993-1994 роках, але швидше за все, "Азов" побудований дещо раніше. Цікаво, що ця саморобка сконструйована цілком в дусі часу (навіть якщо брати за точку відліку початок дев'яностих). У неї кузов хетчбек, типова для розмірів В-класу тридверна архітектура і передньопривідна компоновка.
Фірмову емблему зробили з "москвичівської", яка дісталася дизайнерам-аматорам разом з радіаторною решіткою.
Остання обставина взагалі рідкість для вітчизняного руху “СамАвто”, оскільки саморобні машини завжди базувалися на агрегатах масових моделей, що давно випускаються промисловістю. А передньопривідних серед них не було аж до тих самих дев'яностих. Але конструктор "Азова" не звертався до силового агрегату "Лади Самари" або "Таврії", які тоді були супердефіцитними і тому нереально дорогими. Під капотом ховається двигун МеМЗ-968 від класичного "Запорожця". Розвернутий на 180 градусів (і з перевернутою головною парою в трансмісії), як це зроблено на ТПК і ЛуАЗ-969 "Волинь", він технічно красиво перетворює задньопривідну компоновку в передньопривідну.
Саморобний автомобіль "Азов" має цілком гарний вигляд, порушують гармонію лише кілька невдалих моментів в оформленні передка і скління кабіни.
Заслуговує поваги і метод виготовлення кузова – в ньому немає деталей від серійних автомобілів, навіть такі складні фрагменти, як дверні прорізи і рамку лобового скла, самодіяльний конструктор виготовив сам.
Читайте також: Що це було: вираховуємо саморобку з Прикарпаття
Про "непородисте" походження автомобіля можна здогадатися хіба що по перевернутій радіаторної решітці (при тому що радіатора власне і немає) від "Москвич-412" та по переднім поворотникам від "копійки". Навіть бампери – самостійного виготовлення. До речі, саме численні деталі фурнітури зазвичай з головою видають вироби “СамАвто” – але в цьому випадку кілька таких маркерів губиться на тлі основної маси оригінальних деталей.
Залишається порадіти за автора цього проекту і побажати його творінню довгих років активного життя, цікавих і корисних подорожей.
Читайте також: Українські автомобілі-саморобки 20 століття: коли шейхи відпочивають