Чому одні моделі – навіть при таких собі характеристиках – отримують популярність, а інші – в тому числі і технічно досконалі – отримують статус провальних? Навіть професіонали не завжди мають відповідь на це питання.
Свого часу психологи і фахівці з продажу винайшли, здавалося б, стопудово надійний варіант: гра на ностальгії, залучення ретромотивів. Але, виявляється, навіть тут трапляються проколи. Ми розбиралися, чому за цілком успішного просування ретростиля на автомобільному ринку з такими моделями трапляються явні невдачі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зворотній бік моделі: вид ззаду на культові авто
Поєднання пікапа, купе, кабріолета і маслкара – ось що таке Chevrolet SSR. Складний жорсткий дах, трансмісія від Tahoe і двигун від Corvette завершують картину. Було заявлено, що за дизайном машина перегукується з роботягою Chevrolet 3100 Truck 1947-го року.
Динамічний монстр випускався протягом трьох років, але продано було лише 24 000 примірників. Для Штатів це мізерна цифра, проте схоже, це буде лише на користь моделі, яка на очах перетворюється на справжній раритет. Особливо версії з 400-сильним двигуном 6.0 LS2 V8, яка прискорює цей гладкий пікапчик до сотні за 5,3 секунди.
Один з дивних витворів японського дизайну, що були показані світу на піку внутрішньояпонської моди на ретро. Експерти вбачають у ній риси одночасно Austin Mini, Renault 4, Citroen 2CV та Fiat 500, хоча ми б не були б настільки прискіпливими – це всього лише зібраний образ мікролітражок 1950-х.
Як і кілька інших подібних ретромобілей кінця 1980-х, Be-1 базувався на вузлах і агрегатах Nissan Micra I. Сьогодні не можна сказати достеменно, яким був би реальний попит на цю машинку, але відомо, що весь випущений тираж у 10 тис. примірників був розіграний серед потенційних покупців у лотерею. Цікаво, з якої причини нісанівці не влаштували аукціон?
Чому ринок не сприйняв цю вельми гармонійну машину, яка явно повторювала стайлінг першого з “Буревісників” (1955 – 1957 рр.), незрозуміло. Можливо, американці побачили в ній передоз ретро-рис, а можливо, на той час вони вже не бачили сенсу у 1,7-тонній 4,7-метровій машині з двома місцями у салоні?
Автомобіль був побудований на глобальній платформі LS1 (Lincoln LS і Jaguar S-Type), тому Ford деякий час мирився з обмеженими продажами, поки врешті-решт не зупинив виробництво, випустивши у світ близько 67 тис. примірників. Скромненько, але є шанс, що завдяки цьому одинадцятий Ті-бьорд стане коли-небудь колекційною рідкістю.
Читайте також: Класифікація ретро-автомобілів
Ще один загадковий продукт, що мав усі шанси бути успішним, проте з 1993 року так і не став таким. Точніше, ексклюзивним і жаданим він таки може вважатись, але це не дає його виробнику фінансового зиску. Невелика німецька компанія складала щороку по 50 – 180 купе і родстерів з ностальгійною зовнішністю і двигунами та трансмісіями BMW.
Цікаво, що компанія кілька разів опинялася на межі банкрутства, однак щоразу спливала інформація про її відродження. Найактуальніші відомості – про те, що добрих новин слід чекати у 2020 році. Зазначимо, що ціни на нові екземпляри Weismann коштували в діапазоні 100 – 190 тис. євро. Як мінімум дві машини цієї марки було помічено в Україні.
Ми би назвали цей дивовижний автомобіль шоу-стопером, але уявіть собі, він вироблявся серійно. Зовні цей витвір американського дизайнерського мистецтва нікого конкретно не копіював, відсилаючи спостерігача до узагальненого образу хот-родів на базі машин 1930-х років. А під усіченим кузовом ховалися агрегати крайслеровской платформи LH. Машина випускалася по так званій обхідній технології, в сумі було складено 11 702 екземпляри.
Цікаво, що при заводській ціні 38 – 45 тис. доларів вже сьогодні вживані “Праулери”» продають на їхній батьківщині по 55 тис. В Україну на початку 2000-х був завезений один такий автомобіль – певно, його власник зробив таким чином вдалу інвестицію.
До речі, щодо інвестицій – в царині більш-менш великих грошей справжню цінність мають саме малотиражні вироби. А про ринковий неуспіх цих моделей, може бути, через півста років ніхто і не згадає…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкрасивіші машини 1960-х, про які мало хто знає