У середині минулого століття світовий автопром вступив у свій золотий вік. На початку 1960-х навіть невеликі компанії могли дозволити собі широкі модельні лінійки і сміливі експерименти з дизайном.

Саме шістдесяті роки минулого століття дали нам багато класичних прикладів автомобільного дизайну, як серед як преміальних моделей, так і серед масових машин. Однак ми сьогодні не про загальновідомі машини, а знову звернулися до давно забутих моделей, які з різних причин не отримали статусу "легендарних" і "культових".

Panhard 24 (Франція, 1963 р.)

Були ж часи, коли навіть компактні малолітражки мали вигляд справжніх витворів мистецтва! Неймовірно стильний тудор (2-дверний седан) був начинений незвичайними інженерними рішеннями, які власне, і розв'язали руки французьким дизайнерам.

Читайте також: Чим хороші японські автомобілі

Відсутність радіатора (повітряне охолодження!) і опозитна компоновка 2-циліндрового мотора дозволили опустити лінію капота, а рамна несуча конструкція дала можливість зробити стійки даху тонкими і сильно нахиленими.

Машина випускалася з коротким (24С) і довгим (24В) варіантами колісної бази, але обидві модифікації здавалися легкими і динамічними. Між іншим, Panhard – один з найстаріших автовиробників у світі, він успішно торгував машинами власного виробництва ще в позаминулому столітті! Компанія жива і сьогодні, але замість легковиків вона випускає броньовики.

Mazda Cosmo (Японія,1967 р.)

Для одного з перших серійних автомобілів з роторно-поршневим двигуном творці абсолютно логічно організували незвичайну зовнішність. Яскравий дизайн відповідав назві, але ходові характеристики не були космічними.

Справа в тому, що творці Mazda Cosmo, звернувшись до роторного мотору системи Ванкеля, прагнули побудувати не суперкар, а машину, яка допоможе власнику економити на транспортному податку. Адже при обсязі 0,982 л "Ванкель" видавав цілих 110 – 128 к.с.! Тому 185-193 км/год максималки в такому випадку були зовсім неабияким показником.

ЗІЛ-118 “Юність” (CРCР, 1962 р.)

Сьогодні цей автомобіль віднесли б до мікроавтобусів, але в ту пору такого класу ще не існувало і його довго називали багатомісним автомобілем. Журі XVIII Міжнародного автобусного тижня в Ніцці, що проходив у травні 1967 року, визнало його найкрасивішим. Всього комфортабельний ЗІЛ відвіз додому з Лазурного берега 12 нагород.

Машина і справді виявилася видатною, і не тільки зовні – комфорт, плавність ходу і динаміка були на висоті. І не дивно, адже побудована була “Юність” на шасі урядового лімузина ЗІЛ-111. Під час відвідин СРСР наприкінці 1960-х сам Генрі Форд ІІ був так зачарований “Юністю”, що відмовився їздити на наданому йому лімузині ЗІЛ-114 і весь візит користувався “зіловським” мікроавтобусом. Продати йому ліцензію на виробництво “Юності” радянські чиновники відмовилися.

Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був найкращим європейським автобусом


VW Kafer Cabriolet Karmann (1960 рр.)

Феномен “Жука”, що протримався на конвеєрі 65 років, оспіваний сотнями колег по перу. Але ми хочемо звернути увагу на його версію Cabriolet Karmann, яка хоч і існувала раніше, по-справжньому розцвіла саме в 1960-ті.

На той час модель ще не стала неокласикою, але у відкритому варіанті кузова була по-справжньому фановою, і до того ж – недорогою. А дизайнерам ательє Karmann респект за вміння перетворити громіздкий масив складеного даху в елемент загального стилю.

Toyota 2000GT (Японія, 1965 р.)

Все, як годиться: 2 літри об'єму, 6 циліндрів, 2 розподільних вали і півтори сотні коней під капотом. А також задній привід, дискові гальма по колу, розведений вихлоп і 219 км/год максималки. Правда, без архаїзмів теж не обійшлося: в основі спорткара лежала банальна хребтова рама.

Малювали найшвидшу Toyota 1960-х самі японці, і їм вдалося надати індивідуальні риси стандартному для тієї пори спортивному силуету. На жаль, час для швидких японців тоді ще не настав – зібрали і продали менше чотирьох сотень 2000GT.

Citroen DS 19 Cabriolet Chapron (Франція, 1960 р.)

Про те, що Citroen DS 19 – справжня ікона стилю, нікому нагадувати не потрібно. Але не всі знають, що було щось ще більш цікаве – кабріолети на базі “богині”. І нам здається, що найцікавіший з них – зроблений в ательє Chapron “заводський” варіант Usine Cabriolet (не плутати з чистим Chapron'ом).

Так-так, знайшлися люди, які не побоялися взятися за таку роботу, і здається, вона їм вдалася. Кабріолети не були масовими, перш за все тому, що кожен Citroen DS Cabriolet коштував приблизно вдвічі дорожче, ніж звичайний седан.

Simca 1000 Coupe (Франція,1962 р.)

Рука ательє Bertone відчувається в цій моделі, як і в багатьох інших привабливих машинах середини-кінця ХХ століття. Маленьке купе здається особливо цікавим, якщо подивитися на бюджетний седан Simca 1000, на основі якого воно побудоване.

Тим часом, з технічної точки зору відмінності від базової машини мінімальні, навіть 0,9-літровий моторчик залишився на місці, йому лише додали 7 к.с. за рахунок більшого ступеня стиснення.

Резюме Авто24

Якщо подивитися на нашу добірку критичним поглядом, можна помітити, що найцікавіші з точки зору стилю автомобілі – не наймасовіші, а орієнтовані на покупців з особливими запитами. Можливо, це тому, що цього разу в неї не потрапили американські моделі. А можливо й інше: масовий автопром в 1960-ті змістив свої пріоритети в бік практичності, залишивши місце емоціям і експресії тільки в нішевих сегментах.

Читайте також: ”Запорожець” з кузовом купе: саморобки в серії