"Запорожець" з кузовом купе: саморобки в серії

Однин з найяскравіших представників когорти саморобок – задньомоторне купе “Спорт-900”, воно ж – КД, побудоване на базі "горбатого" первістка ЗАЗу "Запорожця" ЗАЗ-965.

Це без перебільшення легендарний автомобіль – за півстоліття, що минули з часів його “виробництва” (1963 -1969 рр.), КД обріс такою масою легенд, що навіть за допомогою автомобільних істориків розібратися з його родоводом непросто. Проте, ми впоралися.

Саморобні автомобілі не були рідкістю в 1960-1980-ті, але купе КД ("Спорт-900") на базі "Запорожця" відрізнялося високим рівнем дизайнерського і конструкторського опрацювання.

Читайте також: Важкий інтернаціонал: яким був перший КрАЗ

Де беруться саморобки

Між тим, за мірками того часу "Спорт-900" – пересічна саморобка. Її, як і десятки – (якщо не сотні!) таких неординарних машин, задумали кілька ентузіастів, які бажали мати автомобіль незвичайного для радянських теренів типу. В даному випадку – купе, яке не випускалось жодним з вітчизняних заводів.

Тим часом, середина ХХ століття було золотою ерою народних спорткарів. Багато європейських марок мали в своїй модельній гамі спортивні, або туристичні, як говорили у нас, версії свої масових моделей. У VW це був Karmann-Ghia, у Renault – модель Florida, а у Fiat так взагалі кожна масова малолітражка супроводжувалася версією в кузові купе або родстер.

Купе на базі "Запорожця" "Спорт-900" було цілком в тренді і навіть обігнало деякі аналоги. На фото задньомоторне купе: Renault Floride (1958 – 1968 рр.), VW Karmann Ghia Typ 14 (1955 – 1975 рр.), Fiat 850 Coupe (1965 – 1971 рр.).

Звичайно, абсолютна більшість звичайних автомобілістів-співвітчизників про це навіть не здогадувалися. Але секрет якраз в тому, що за будівництво "Спорт-900" взялися якраз автомобілісти не дуже звичайні. Група саморобників, яка створювала цей автомобіль, насправді була командою професіоналів: обзавестися незвичайним транспортом в особисте користування захотіли інженери і дизайнери науково-дослідного інституту НАМІ.

Що за люди

Їх було шестеро – за числом побудованих машин (хоча за зібраними фотографіями журналісти Авто24 нарахували 5 примірників). Незважаючи на офіційний статус саморобників, це був колектив справжніх професіоналів: інженери Кузьма, Лев і Ігор Дурнови, дизайнери (художники-конструктори за тодішньою термінологією) Едуард Молчанов і Фелікс Хайдуков, хімік Анатолій Сивороткін і художник Володимир Єлтишев. Всі вони працювали в Науковому автомоторного інституті НАМІ і на Московському експериментальному заводі навантажувальних машин, який в 1966 році отримав найменування МЗАК – Московський завод автомобільних кузовів.

Відразу чотири купе КД на вулицях радянської столиці. Всього було зібрано шість автомобілів "Спорт-900" – за числом учасників проекту. Як мінімум три машини на фото – ранньої версії, з тонкою задньою стійкою даху.

Читайте також: Що краще: український КрАЗ чи німецький Magirus–Deutz

Якраз в цеху даного підприємства було виготовлено ​​оснащення для складання спорткарів, а потім і вони самі. Очевидно, участь в проекті двох настільки шановних організацій і дало життя однієї з легенд про автомобілі "Спорт-900". В наші дні деякі "історики" стверджують, що ці машини створювалися як дослідні зразки для подальшого серійного виробництва, і мовляв, тільки з вини неметкого керівництва ЗАЗу і автопрому дане купе не пішло в серію. Але повторимося: це був спільний проект приватних осіб, хоча підтримуваний так чи інакше державними організаціями.

До речі, первинна назва спортивних "Запорожців" – саме "Спорт-900", де цифра означала об'єм двигунів МеМЗ-966, які використовуються на більшості цих саморобок. Абревіатуру КД автомобіль отримав пізніше, за ім'ям Кузьми Даниловича Дурнова, до 1965 р директора заводу МЗАК . Оскільки робота була буквально штучна, шість автомобілів були зроблені протягом декількох років: з 1963 по 1969-й.

Є відмінності

Машини відрізнялися між собою, оскільки кожна будувалась для одного з учасників проекту, мали місце деякі індивідуальні риси. Могло бути дві або чотири фари, відрізнятися оформлення задньої панелі, також з двома або чотирма ліхтарями, розрізнялися розміри заднього скла і виконання салону. Кілька авто мали широку задню стійку даху – вважається, що це більш пізні екземпляри.

Оскільки "Спорт-900" будувалися індивідуально для шістьох самодіяльних конструкторів, кожен екземпляр мав відмінності: світлотехніка, інтер'єр, двигун (МеМЗ-965 або МеМЗ-966), задня частина даху.

У одного з купе (держ. № 94-13 мкг) заднє скло втоплено в простір між задніми стійками. Відомо, що один з дизайнерів КД – Фелікс Хайдуков – володів машиною з тонкими задніми стійками (держ. № 26-57 мкг), очевидно, цей варіант слід вважати класичним. Однак, провідним дизайнером проекту називають Едуарда Молчанова.

Читайте також: Яким насправді був перший “Запорожець”

Унікальність проекту

Без перебільшення, ці саморобні автомобілі були унікальні навіть в порівнянні з іншими саморобками. Головна відмінність – в їх високому технічному рівні і ретельному дизайнерському опрацюванні. Хоча конструктивно КД були типовими саморобками тієї пори. Автомобіль базувався на рамі, звареної з 70-міліметрових труб, доповненої нескладною просторовою конструкцією з більш тонких, 30-міліметрових труб. До слова, за подібною схемою були зібрані і деякі серійні спорткари того часу – наприклад, американський Chevrolet Corvette. Характерно, що така конструкція за своєю природою має вроджені недоліки, які, проте, творці "Запорожців" купе змогли обійти.

Концептуально конструкція купе КД була типовою для багатьох малосерійних спортивних машин середини ХХ століття: трубчаста рама, легкий просторовий каркас над нею і склопластикові панелі кузова.

Так, більшість автомобілів, побудованих за такою схемою, відрізняються неабиякою масою, яка, в кращому випадку, дорівнює масі аналогічного авто з суцільнометалевим кузовом: адже і сам склопластик матеріал нелегкий, та ще сталевий каркас додає маси. Але конструктори "Спорт-900" не дарма були штатними працівниками НАМІ, вони розрахували автомобіль таким чином, що при великих габаритах він вийшов на 160 кг легше за базовий "Запорожець" – всього 500 кг спорядженої маси! В результаті автомобіль довжиною 3,7 м і пасажирської формули 2+2 розвивав швидкість в 120 км/ч – і це при 27-сильному моторчику!

Професійний почерк інженерів НАМІ видно в підході до технології виробництва кузова КД. Він збирався з окремих деталей, як у промислових серійних автомобілів.

Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був кращим європейським автобусом

Ще одна особливість саморобки КД теж стосується кузова. В принципі, його можна було виліпити зі склопластику хоч весь, але конструктори спиралися на промисловий підхід. Кузов збирали з окремих деталей, їх було близько тридцяти. Це дозволяло легко проводити ремонт при пошкодженнях, а у випадку дрібносерійного виробництва частково механізувати виробництво. Для порівняння: склопластіковий кузов Chevrolet Corvette зразка 1953 року складався з 46 деталей.

У такому вигляді знаходили колекціонери безцінний екземпляри "Запорожця" з кузовом купе. Сьогодні майже всі вони знаходяться в надійних руках.

Увійшов в історію

На жаль, "Запорожець" купе залишився машиною штучної роботи. Цікаво, що більшість примірників "Спорту-900" збереглися до наших днів – в цьому звичайно ж заслуга "вічного" склолопластикового кузова, якій не страждає від корозії. Правда, всі зразки потребують реставрації, але втішає те, що вони перебувають в руках небайдужих людей, в музеях і приватних колекціях. А значить, їх відновлення – лише питання часу. Ось так наш "Запорожець" увійшов в історію як автомобіль, який має версію з кузовом купе.

Читайте також: Тюнінг Запорожців – вчора і сьогодні