Якби були реалізовані усі ідеї конструкторів ЛуАЗика, в цього унікального всюдихода могла б бути більш яскрава доля. Навіть якщо врахувати, що “ЛуАЗик” і без того прожив яскраве життя. Яке, власне, триває й досі.
Спочатку був НАМІ-049 “Вогник” (1958 р.). Його було задумано як заміну важкому мотоциклу, тому в його розробці брав участь не лише автомобільний НДІ під назвою НАМІ, а й Ірбітський мотозавод.
Машина вийшла не просто цікава, а з перспективою серійного виробництва, але підвів її мотоциклетний двигун (0,75 л, 22 к.с.) – слабкий та архаїчний. Тому для подальшого розвитку “Вогника” передали туди, де був більш підходящий силовий агрегат – на Запорізький автозавод.
“Цілина” фактично була вантажівкою на агрегатній базі першого “Запорожця”. Її 26-сильний двигун потім перейшов під капот “горбатого”.
У Запоріжжі створили “Волинянку” ЛуАЗ-969, яка до передання на виробництво в Луцьк називалася ЗАЗ-969. Але перед ним була ще одна цікава машина, про яку ми хочемо сьогодні розповісти.
Читайте також: Історія “Запорожця” – ЗАЗи, яких ми ніколи не побачимо
Ідея зробити з легкового “Запорожця” щось більш практичне не давала спокою конструкторам протягом всіх 1960-х років. Були цілком успішні спроби, деякі з них виявилися в ланцюжку еволюції машин позашляховика ЛуАЗ-969 та амфібії ТПК. Створений у 1961-му НАМІ-049А “Цілина” був одночасно і вантажівкою-пікапом, і донором нової трансмісії 4х4.
Щоправда, автори проекту подавали його ширше: як “сільськогосподарську модифікацію автомобіля “Запорожець”. І так би воно й вийшло, якби всі плани збулися.
Автомобіль “Цілина” мала передньомоторне компонування. Розташований під напівкапотом короткий мелітопольський двигун від “горбатого” (форсований!) через майже стандартну “зазівську” коробку передач приводив у рух передні колеса.
Мінівантажівка “Цілина” на базі “Запорожця” хоч і була лише прототипом, мала цілком завершений дизайн.
Але трохи хитрощів в МКП таки було. По-перше, з неї зробили вивід обертового моменту на задню вісь, що дозволило обійтися без роздаточної коробки. А по-друге, з’явилася додаткова передача – не п’ята, а максимально потужна, немов “мінус” перша (число 6,73:1). Нагадаємо, що така схема прижилася і використовується на всіх серійних ЛуАЗах.
Привід на задню вісь можна було підключати та відключати з водійського місця, біля кожного з коліс був редуктор (1,39:1), який підвищував тягу і збільшував кліренс до рекордного значення 300 мм. В конструкції трансмісії застосовувались найпростіші шарніри – гумові муфти та стандартні кардани від “Запорожця”.
Читайте також: Двигун позаду: якими були реальні конкуренти “Запорожця”
Усі колеса мали незалежну підвіску на торсіонах, теж надалі відтворену на серійних ЛуАЗиках. Така конструкція забезпечувала динамічний хід колеса вгору-вниз аж 200 мм, що дуже допомагало на бездоріжжі. Для порівняння, цей параметр у Fіat 600, якому часто приписують титул прототипа для “горбатого”, становив лише 40 мм.
Не дуже зрозуміло, чому у прототипа “Цілина” з тим самим мотором МеМЗ-966 ніс був коротший, ніж потім вийшов в ЛуАЗ-969.
Характеристики НАМІ-049А “Цілина”
Власна маса |
725 кг |
Вантажопідйомність |
300 кг |
Місткість кабіни |
2 особи |
Вантажна платформа |
2050 х 1400 мм |
Довжина/ширина/висота |
3600/1540/1700 мм |
Колісна база |
1800 мм |
Колія перед./зад. |
1300/1322 мм |
Кліренс |
300 мм |
Шини |
5,60-13” або 5,90-13” |
Підвіска передня/задня |
незал./незал., торсіонна |
Двигун |
0,887 л, 26 к.с. (4000 об/хв), 5,5 кгм |
Трансмісія |
мех. 4 ступ. + 1 ст. “повзуча” |
Привід |
4х4, примусово жорстко підключається |
Макс. швидкість |
65 км/год |
Витрата пального, траса/бездоріжжя |
8,0 - 9,0 л/100 км |
Вантажівка “Цілина” дала змогу відпрацювати кілька технічних ідей, які потім були використані на кількох серійних моделях ЗАЗу та ЛуАЗу, у тому числі й більш потужний та витривалий двигун. Якщо придивитися, вона виявилася майже готовим ЛуАЗ-969, хіба що “ніс” не був таким довгим.
Проте не всі плани інженерів були реалізовані. Так, машина в цілому планувалася як більш універсальна, такий собі багатоцільовий автомобіль-мотоблок. Після встановлення спереду на двигун муфти відбору потужності він міг би приводити в дію цілий набір агрегатів. Наприклад, компресор, різного роду помпи, вакуум-систему доїльного апарату, пилораму, обприскувач, стаціонарне сільгоспобладнання, зварювальний апарат тощо. Можливо, такий функціонал був “похований” через те, що за радянського устрою економіки подібні можливості не були б затребувані.
НАМІ-049А “Цілина” планувався не як звичайний автомобіль, а як багатофункціональний механізований помічник для селян та комунальних служб.
Концепція практичної надкомпактної вантажівки, подібної до “Цілини”, жива і сьогодні. В першу чергу – в густозаселених країнах Азії, де поширені дрібні приватні господарства і є потреба в перевезеннях малих партій вантажів.
Зокрема, в Японії подібні машинки – невід’ємна частина сільського пейзажу. Причому ці малюки часто виїздять на поле просто до грядок, щоб отримати з них зелень та свіжі овочі і вивезти їх безпосередньо до торгових точок у найближчому місті. Наприклад, подібні 660-кубові моделі (у тому числі 4х4!) є в каталогах усіх японських виробників: Honda Acty, Daihatsu HiJet, Mitsubishi Minicab, Suzuki Carry, Nissan Clipper, Subaru Sambar... За інших, більш сприятливих умов, цей перелік цілком міг би бути поповнений і ЛуАЗівською моделлю.
Читайте також: Невідомі вантажівки "Запорожець": якими вони були