Побачивши CX-3 наживо, розумієш - це саме та ситуація, коли на картинці машина здається меншою, ніж є насправді. Зрозуміло, вона на 28 см коротша за старшу СХ-5. Але родина з чотирьох почувається в автівці доволі комфортно.

Кросовер побудовано на платформі найменшого хетчбека японської марки – Mazda2. Тому й інтер'єр у СХ-3 дуже схожий, тільки задні крісла піднято трохи вище. На відміну від інших компактних кросоверів, де відчувається економія на матеріалах чи звукоізоляції, у СХ-3 дуже тихо навіть на розбитих дорогах і високих швидкостях. А якість матеріалів на високому рівні.

Проте, зазирнувши в багажник, розумієш, за рахунок чого вдалося втримати непогані розміри салону. Відсік для речей, як на мене, занадто компактний: вміщує 350 літрів. І це в простіших версіях. В топовому виконанні там ще й прописався сабвуфер крутої аудіосистеми Bose, тому для валіз та пакетів залишається усього 287 літрів.

Ця Мазда у нас продається виключно з дволітровим бензиновим мотором. Але у двох версіях. Слабша на 120 сил має передній привод, а потужніша на 150 сил - із повним приводом. Запропоновано три комплектації: Touring, Touring+ та Style+, усі виключно з автоматом на шість передач. У мене на тесті – найпотужніша та "найзапакованіша" версія з повним приводом.

Вже після перших кілометрів розумієш, що кросовер одразу викладає на стіл козир у вигляді бездоганної ходової. Вона така ж комфортна, як у Mazda третьої серії. Типова маздівська підвіска, еластична і тиха, при цьому дуже драйвова. Вона міцно тримається за траекторію, даруючи задоволення у віражі, але залишається комфортною. Хоча ззаду - напівзалежна підвіска (простіше кажучи – балка), а нашу версію взуто у 18-дюймові колеса.

Єдиний недолік з'являється лише на хвилястій дорозі, чи під час розгойдування. Коли підвіска розвантажується, тоді чітко чути, що амортизаторам не вистачає ходу відбою. Простіше кажучи, заради кліренсу підвіску Мazda 2 розтягнули, залишивши легкові амортизатори. Але повірте, з цим можна миритися, бо ходова й справді одна з кращих в класі. Та й керується кросовер нівроку, бо у СХ-3 як і у інших "Мазд", тепер є система G-Vectoring Control, яка здатна зменшувати тягу мотора у віражі на 30 Нм, тільки-но ви повернули кермо. Це дає кращі реакції на роботу кермом, хоча відчути це не завжди просто.

Динаміки кросоверу, який разом з водієм важить 1340 кіло, вистачає з головою. Так, Mazda 3, з якої я пересів на CX-3 з цим же мотором, їде веселіше, бо набирає сотню майже на секунду швидше. Однак не треба забувати, що СХ-3 має повний привід! Тому 9,6 секунд розгону справляють непогане враження.

А от якщо судити з технічних характеристик, то 120-сильний варіант кросовера з переднім приводом теж не здаватиметься кволим. По-перше, він вкладається в 10 секунд. По-друге, тяга у нього і нашого мотора на 150 сил однакова. Обидва двигуни видають 204 Нм при 2800 обертів. Це означає, що потужність занижено штучно, швидше за все з маркетингових міркувань.

З іншого боку, щоби вийти на максимум тяги, не треба крутити мотор до чотирьох тисяч. Зручно для міської їзди. Ще не дизель, але вже непогано. До речі, порівнюючи з дизелем, варто загадати про економічність моторів Skyactiv. Передньоприводна версія задовольняється середнім "апетитом" у 5,8 л, а повнопривідна СХ-3 спалює на півлітра більше. Зрозуміло, що цифри на папері і в реальному житті відрізняються. Але під час зйомок, коли машина за кілька днів змушена показати все на що здатна, 8 літрів на виході – це теж непогана цифра.

Динамічно налаштовані водії підкреслили, що автомат в багатьох ситуаціях теж думає про аппетит і зайвий раз не реагує на незначні переміщення педалі газу. Саме для настрою поїхати швидше у автомата є кнопка Sport. Ось тут і складається пазл. Ходова, яка без проблем витримала би і потужніший мотор, точне і прозоре кермо, яке при цьому не дратує якоюсь нервозністю і автомат, котрий став нагадувати оголений нерв. Але, на диво, довго так їхати чомусь не хочеться. Порушується гармонія тихого і комфортного автомобіля.

Звичайно, повний привід в цьому авто не для складних умов, а швидше для кращої реалізації тяги і безпеки на слизьких дорогах. Однак під час тест-драйву я переконався, що й на бездоріжжі він згодиться. Коли СХ-3 вперся переднім колесом в доволі крутий насип пішоходного мосту на Трухановому острові, то спершу просто побуксував. Але потім отямився і впевнено рвонув нагору. Це стало несподіванкою для мене, адже Mazda виїхала на вершину 30-градусного підйому. І мені довелося трохи напружитися, щоб із кліренсом у 160 мм перпендикулярно переїхати через перевал. Звичайно, ця пригода не робить японську машину позашляховиком, але чітко показує, що у разі чого ця Мазда вивезе із складної ситуації.

Вивчаючи прайс-лист, я дійшов висновку, що брав би машину у топовій комплектації. Не тільки заради динаміки, скільки через комплектацію. Топову версію взуто у красиві 18-дюймові диски, а окрім системи моніторингу втоми водія є й електроніка автоматичного гальмування, адаптивний круїз-контроль та камера заднього огляду. До того ж я досі під враженням від звучання аудіосистеми Bose!

Єдине що, ціни не здаються пропозицією з розпродажу. Топовий варіант тягне на 769 тисяч гривень. А за ці гроші можна взяти навіть СХ-5, хіба що скромнішої комплектації. Однак не усім потрібно возити за собою стільки повітря, та й паркуватись на компактній машині зручніше.