Багато жителів західних регіонів в останні місяці могли бачити, як їдуть у напрямку кордону лафети зі старими важкими мотоциклами. Куди везуть КМЗ, ІМЗ, МТ "Дніпро" і для чого вони потрібні європейцям?
Тема вивезення ретротехніки в розвинені країни з не дуже розвинених давно вже не нова. Наприклад, на Кубі – відомому заповіднику вінтажних предметів побуту – багато років діє закон, що забороняє вивезення з країни старих автомобілів. Інакше туристи і підприємці за копійки заберуть всі американські дредноути початку 1950-х і країна залишиться без транспорту.
На фото від нашого колеги Олега Омельницького – приватний двір в польському містечку недалеко від кордону з Україною. Зима 2019 р.
Старовинні раритети з території України вивозять вже давно. Перша хвиля пройшла непомітно в епоху перебудови наприкінці 1980-х. Тоді кілька прибалтійських і німецьких колекціонерів зібрали всі вершки радянської ретротусовки, викупивши і вимінявши на нові “Лади” гоночні боліди зразка 1930-х і броньовані лімузини верхівки третього рейху, які потрапили до нас як трофеї в 1945-му.
Читайте також: Київський мотозавод с знесуть найближим часом
Друга хвиля “еміграції” ретротехніки припала на 1990-ті, коли вивезли до Європи чи не всі унікальні екземпляри, які залишились з числа тих же трофеїв часів Другої Світової війни.
Те, що вивозять в наш час, складно назвати раритетами – це лише деякі в первозданному “Москвичі” і “Волги” 1960-х рр., які як масові моделі представляють інтерес для збирачів середньої руки.
Флорида (США), весна 2019 р. Мотоцикл "Урал" припаркований на вулиці курортного містечка серед байків інших марок. Ірбитський мотозавод випускає такі мотоцикли серійно для продажу за кордоном.
Певною мірою виявився цікавим наш рухомий склад для європейських фанів мототехніки. Свого часу в Україні були популярні важкі мотоцикли з опозитними двигунами – “касики” і “Дніпро” виробництва Київського Мотозаводу і “Урали”, зроблені в м. Ірбіт.
Мотоцикли важкого класу з боковим причепом за радянських часів компенсували дефіцит легкових автомобілів. На фото – К-750 (1958 р.) виробництва Київського мотоциклетного заводу.
Так склалося, що ці мотоцикли з коляскою всі роки випуску залишалися “живими репліками”, оскільки аж до моделей 1990-х років по суті мало відрізнялися від свого прадавнього прототипу – німецького BMW R71 зразка 1935 року. Особливої харизми важким мотоциклам КМЗ і ІМЗ надавав тип двигуна (об'ємом 0,75 і 0,65 л) – рідкісного за нинішніх часів опозитного компонування.
Саме в такій якості наші К-750, К-650 КМЗ, ІМЗ, МТ “Дніпро” цікаві сьогодні фанатам мототранспорту – байкерам, мандрівникам, екстремалам, колекціонерам, всього світу. Забираючи старенькі “опозити" у нинішніх власників за невеликі за європейськими поняттями гроші, вони отримують матеріал для реставрації, тюнінгу, переробки реплік і кастомів у вінтажному стилі. Особливо цінуються нижньоклапанні “касики” ранніх випусків, версії з важільною передньою вилкою і, звичайно ж, модифікації з приводом на колесо коляски.
Читайте також: Для чого тюнінгують ретроавтомобілі: цікаві приклади
У Польщі та Німеччині з наших "Дніпро" зроблять чи репліку BMW R71, або культовий байк для виїздів на байкерські тусовки, заміських покатушок та інших розважальних заходів.
Цінність важких мотоциклів з України саме в їх ціні й широкому виборі, адже у нас досі можна купити і М-72 1950-х років, і київські К-750 з нижньоклапанним мотором, і МТ-12/МТ-16 з двома ведучими колесами. У нас ці мотоцикли продаються як звичайні вживані транспортні засоби, малопрактичні з причини зносу, високої витрати палива і дефіциту запчастин – а в розвинутих країнах такі екземпляри давно вже проходять у категорії “ретро” з відповідною надбавкою до ціни.
Такий вигляд має мотоцикл МТ “Дніпро” в спеціальній “редакції” (фото О. Омельницького)
Крім того, на ціну впливає той факт, що багато старих важких мотоциклів в Україні мають проблеми з документами – через відсутність юридичного власника. Узаконити такий транспортний засіб в Україні офіційно практично неможливо, а в більшості європейських країн цей фактор не має значення, оскільки ретротехника там оформляється за особливою процедурою.
Якщо у вас є незатребуваний мотоцикл МТ “Дніпро”, не поспішайте шукати йому нового закордонного господаря. Ціни, які зараз пропонують за байки- "опозитники" скупники всіх мастей, аж ніяк не високі. А з роками ринкова вартість – та й історична цінність – такого транспорту точно не знизиться. Тому єдине, що варто робити з МТ “Дніпро” або “Уралом” будь-якої моделі – зберігати його максимально дбайливо, зберігаючи оригінальні деталі та автентичність в цілому. Або інший варіант – зайнятися реставрацією, витратити час і гроші, щоб незабаром стати власником музейного примірника – частини культурної спадщини України.
Читайте також: В який ретроавтомобіль краще вкладати гроші