Камери автоматичної фіксації не здатні суттєво вплинути на ситуацію на українських дорогах. Цю тезу підтверджують декілька фактів. Один з них – свіжа статистика аварій на дорогах Києва, яку публікує патрульна поліція.
За півроку "служби" камер ситуація на дорогах столиці майже не змінилася. Так, кількість аварій дещо зменшилася. Але цю тенденцію можна було спостерігати і до того, як київська поліція почала "фільмувати" порушників. Рівень дорожньо-транспортних пригод почав помітно падати з початком національного карантину в березні – за три місяці до появи камер спостереження.
Читайте також: За 100 днів автофіксація принесла 100 мільйонів гривень
Чому так відбувається? З проханням дати відповідь на це питання журналісти видання "Главком" звертались до патрульної поліції. Але на момент публікації матеріалу відповіді так і не отримали. Тож шукати причини неефективності сучасного та дорогого обладнання вирішили самотужки.
Як з’ясувалося, Україна – не єдина країна, де ефективність камер ставиться під сумнів. Ба більше: є дуже показовий приклад, коли європейське місто повністю відмовилося від камер, а місцева влада запевнила городян, що ці "гаджети" ніколи не повернуться на дороги. Якщо вам цікаво, що з цього вийшло, читайте матеріал до кінця.
Камери автоматичної фіксації порушень почали працювати в Україні 1 червня 2020 року. Поки що комплекси встановлені лише в Києві та Київській області. Саме тому розглядаємо ситуацію на дорогах виключно у столиці.
Майже відразу після запуску камер керівництво МВС почало звітувати про чудодійну силу цієї апаратури. Так, 2 червня, заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко написав у Facebook, що вже на другий день роботи камери зафіксували на 40% менше порушень.
У пресі навіть можна було побачити новини про те, що після встановлення комплексів кількість ДТП зменшилася втричі. Звичайно, мова йшла виключно про ділянки доріг, де працювало обладнання для фіксації порушень.
"…В місцях, де встановлені перші 50 камер, кількість ДТП знизилася втричі, а на окремих ділянках доріг кількість ДТП зменшилася з 51 до 18, а на деяких ділянках доріг – аварії припинилися взагалі", – такою вражаючою статистикою у червні-жовтні ділився перший заступник начальника Державної патрульної поліції Олексій Білошицький.
Але коли дивишся на загальну картину аварій на дорогах Києва, диво кудись зникає. За підрахунками журналістів, які спираються на офіційні дані поліції, в січні-травні – до початку роботи камер – показник аварійності впав на 14% (порівняно з минулим роком). У квітні кількість аварій взагалі скоротилася майже на 40%. Тоді як в червні-листопаді – останні пів року, коли працювали камери – кількість ДТП в столиці знизилось приблизно на 5,4%. Тобто, після встановлення камер позитивна, з точки зору безпеки, динаміка чомусь почала гальмувати.
Читайте також: Як змінилась аварійність у Києві та області після ввімкнення камер автофіксації: статистика
Звичайно, можна сказати, що 50 камер – це замало для такого великого міста, як Київ. До тогож більше половини з цих камер розташовані в області. Тому позитивний вплив просто розчиняється у загальному трафіку. Але деякі дослідження доводять, що велика кількість камер так само не впливає на дорожню безпеку.
Нещодавно цікаве дослідження робили в Росії. Звісно, посилатися на дані цієї країни для декого – ознака дурного тону. Але у нашому випадку воно дуже показове, тому що дослідження робила державна корпорація "Ростех", яка не була зацікавлена в критиці камер.
Проте навіть представникам російської влади довелося визнати: дорожні камери, яких в Росії вже декілька десятків тисяч, не впливають суттєво на безпеку на дорогах. Навіть в Москві ефективними визнали лише 10% камер.
Для тих, хто вважає будь-які дані з Росії непоказовими, є приклад з Європи. Ще у 2009 році увагу до себе привернуло невеличке британське місто Свіндон. Місцева влада вирішила повністю відмовитися від камер автоматичної фіксації порушень. Головну причину такого кроку можна сформулювати як "годі годувати Лондон". Владі не подобалося, що утримання камер фінансується містом, а "дохід" від них забирає "центр".
Тоді представник місцевої влади Пітер Грінгал стверджував, що камери не роблять дороги Свіндона безпечнішими. Тож краще місто буде витрачати гроші на інші заходи безпеки. Місцева рада обіцяла за рахунок "камерних" грошей покращити освітлення та якість доріг та зайнятися підвищенням кваліфікації молодих водіїв.
Читайте також: Конституційний Суд передав справу автофіксації до Великої палати
Деякі британці сприйняли рішення Свіндона як справжню зраду. "Божевілля!", – так у коментарі для BBC назвала відмову від камер в місті Джулі Таунсенд, заступниця виконавчого директора Brake – британської організації, яка бореться за безпеку на дорогах.
"Будь-яке зменшення кількості камер є справжнім кроком назад з точки зору безпеки дорожнього руху", – стверджувала пані Таунсенд.
Але час показав, що вона помилялася. Кількість аварій не зросла. Навіть більше: у 2012 році – через три роки після відключення камер – Свіндон було визнано містом з найбезпечнішими дорогами у Великобританії. Річний показник аварійності склав всього дві ДТП на тисячу автомобілів. Для порівняння: у Лондоні було зафіксовано приблизно 90 аварій на кожну тисячу машин.
Тож фактично влада Свіндона довела, що є більш дієві інструменти боротьби за безпеку на дорогах, аніж камери. Саме тому у 2017 році – маже через 10 років після відключення камер – влада міста запевнила: камери не повернуться ніколи.