Автобуси, автонавантажувачі, палубні тягачі для авіаносців – ви думаєте, це вся автотехніка, яка вироблялася у Львові? А от і ні: свого часу там робили навіть автомобільчики для діток!
Досліджуючи тему дитячих педальних машинок, ми випадково знайшли кілька моделей, які вироблялися у Львові! Причому деякі були й справді унікальними.
Лідером у виробництві педальних машинок для дітей в Україні був завод ЛЗА. Його основна продукція – автонавантажувачі, потужні і брутальні.
З’ясувати подробиці було особливо цікаво, бо ці автомобільчики останнім часом набувають популярності не лише серед завзятих колекціонерів, а й серед пересічних автомобілістів.
Читайте також: Впадаємо в дитинство: для чого купують педальні автомобілі
Львівський верстаторемонтний завод
Одна з найцікавіших моделей радянського “педального автопрому”. Зовні машина справді дуже вдало копіює представницький седан ГАЗ-12 ЗІМ. Вражає ступінь проробки деталей – колеса, облицювання радіатора, фари, бампери та інші декоративні, необов’язкові елементи буквально “як справжні”. Кузов має складну з точки зору технології форму з подвійною кривизною поверхонь. Схоже, це була єдина модель авто від Львівського верстаторемонтного заводу, і навіть повний період її випуску нам встановити не вдалося.
Педальний ЗИМ від Львівського верстаторемонтного заводу вражає якістю проробки деталей та розмірами. Інших машинок цей завод не виробляв
Львівський завод автонавантажувачів
Одна з найменш відомих педальних машинок цілої країни. Зовні є узагальненим образом автомобілів пізніх 1940-х, хоча корма відсилає нас аж до початку 1930-х. Не найпростіший кузов з штампованих деталей прикрашено бамперами, які тоді були предметом розкошів у педальних модельних рядах. Інші подробиці невідомі, навіть більш-менш якісні фото можна перелічити по пальцях. Проте, як мінімум один відновлений екземпляр “Стріли” в природі існує.
Львівська “Стріла” сьогодні в числі найбільш рідкісних педальних машинок
Львівський завод автонавантажувачів
Більша за “Стрілу” педальна машина, яка стилістикою нагадує М-20 “Победа”. Судячи з дизайну, вона мала б випускатись пізніше “Стріли”. Хоча не виключено, що це відбувалося паралельно, адже це моделі різного класу, тобто для дітлахів різного віку.
Назва “Зіронька” використовувалася в масштабах Союзу саме в українському написанні.
Великі колеса полегшували малюкам рух по бруківці та інших не дуже рівних поверхнях. Тираж “Зіроньки” був невеликим, менше, ніж інших подібних моделей того часу.
Читайте також: Яким був перший львівський автонавантажувач ЛЗА
Львівський завод автонавантажувачів
Третя модель заводу ЛЗА, певно, скопійована з іграшки британської фірми Tri-ang, яка своєю чергою мала за прототип англійський Ford Zephyr першого покоління (1951 - 1956 рр.). В автомобільчика відкривався капот, під яким можна було знайти доволі точну імітацію двигуна, а фари працювали цілком реально.
Далеко не в кожної педальної машинки відкривалися якісь елементи кузова. У “Лайки” був капот, піднявши який, можна було побачити майже справжній двигун.
Знавці відзначають, що львівська “Лайка” була легкою на ходу – колінчастий вал її задньої осі мав “коліна” аж 7 см висотою, при тому, що, наприклад, її конкурент з московського заводу АЗЛК – лише 4 см. Але для підтримання швидкості працювати ногами доводилося активніше. Така корисна опція, як регулювання висоти керма була у “Лайки” в базовій комплектації. Машина пережила дві модернізації: з часом з-під капоту зник “двигун” і стали іншими колеса.
Львівський завод автонавантажувачів
Найбільш поширена львівська машина стилістикою екстер’єру підходила під багато які автомобілі тієї пори – достатньо було замінити облицювання радіатора та світлотехніку. Так, спочатку “Лвів’янка” нагадувала “Москвич-412” з прямокутними фарами, але після другого фейсліфтингу на початку 1980-х вона отримала круглі фари, і в залежності від фантазії користувача машину можна було вважати або ВАЗ-2101, або ВАЗ-2103. Ціна була 33 крб, гарантія – 18 місяців, щоправда, батьки мали не дозволяти дітям їздити по вибоїнах, калюжах та піску.
Найбільш масове авто львівського виробництва – “Львів’янка” з узагальненим образом седанів 1970-х. Передок в різні роки нагадував то “Москвич”, то “Жигулі”.
Дитячий автомобіль мав цілий перелік опцій. Так, хід педалей можна було налаштовувати під зріст дитини, кермо – регулювати за висотою. Дітлахів вражало електрообладнання: поворотники мигали в залежності від швидкості!
А у четвертій генерації “Львів’янка” отримала плафон з мигавкою, як у справжньої машини ДАІ. Всього колекціонери нараховують вісім поколінь цієї моделі, щоправда, після четвертого пішли не вдосконалення, а спрощення: більша кількість пластику, заміна хрому фарбуванням тощо. “Львів’янка” мала великий тираж, і сьогодні в Україні це один з найпопулярніших об’єктів реставрації.
“Львів’янка” ранніх серій без міліцейської мигавки на капоті – експонат для справжніх поціновувачів педальної техніки.
Якщо вам захочеться теж придбати педальний автомобільчик і відреставрувати його, це дуже добре – таке дозвілля може бути корисним і захоплюючим. Але облиште надії, що ваші діти чи онуки обов’язково будуть ганяти на ньому в дворі чи по вулицях. Перш з все, “педалювати” на таких машинках не так вже і просто: зусилля на педалях чимале, сидіти не завжди зручно, на нерівностях асфальту водія відчутно струшує. А крім того, нинішнє підростаюче покоління вже знає, що на схожих машинках, але електрифікованих. можна кататись, геть не напружуючись. Проте, якщо вам вдасться зацікавити нащадків і всадити їх за маленьке ретро-кермо, вони отримають незабутні враження.
Читайте також: Made in Lviv: автомобілі для моря