Яким був перший львівський автонавантажувач ЛЗА

Потужну промисловість не побудувати голими руками, тож не дивно, що в перші ж повоєнні роки во Львові почали будувати окремий завод для виробництва навантажувальної техніки. Зовсім скоро з’ясується, що ЛЗА – Львівський завод автонавантажувачів – випускає дуже цікаві з технічної точки зору транспортні засоби. Переваги яких будуть підтверджені багатьма роками виробництва.

Львівські навантажувачі, що базувались на автомобільних агрегатах, були задіяні у безлічі виробництв в 26-ти країнах світу. На фото – 10-тонний АП-4008М.

Поки на території міста будували нове підприємство, найкращі конструктори радянського автопрому проектували для львів’ян оригінальний, суто вітчизняний автонавантажувач. Конструкторське бюро очолював без перебільшення геніальний інженер Віталій Грачов, творець всюдихода ГАЗ-67, амфібії ДАЗ-485, легендарного бронеавтомобіля БА-64 та інших моделей 4х4 та 6х6.

Львівські автонавантажувачі конструювали під керівництвом В. Грачова – творця повнопривідної техніки спеціального призначення. На фото: БА-64, ГАЗ-67 та амфібія ДАЗ-485 на випробуваннях у Дніпропетровську.

Між іншим, працювало зазначене КБ тоді не десь, а в українському місті Дніпропетровську (нині Дніпро), де зібрані з усього Союзу професіонали будували майбутній “Южмаш”. Перед конструкторами була задача створити навантажувач, випуск якого можна було налагодити негайно і без великих витрат на підготовку.

Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був найкращим європейським автобусом

Рішення лежало на поверхні: треба було використовувати базу серійних вантажівок: двигун, трансмісію, мости, кермове управління. Але подивіться на навантажувач і вантажний автомобіль – що зовні, що функціонально вони, м’яко кажучи, не зовсім схожі. Як скласти із запропонованого “конструктора” те, що описано в техзавданні?
Проте, люди, які змогли в умовах війни розробити і поставити на конвеєр те, що періодично потрапляло під німецькі бомби, впоралися.

Перші кілька років ЛЗА працював у старих цехах, але згодом будували новий завод на західній околиці Львова.

В середині ХХ століття у світі було прийнято будувати подібну техніку як самодостатнє явище – з власною рамою і шасі, тяговитим дизелем, гідравлічною трансмісією, спеціальним управлінням. Проте, навантажувач зі Львова цілком базувався на агрегатах і вузлах вітчизняних автомобілів – недаремно його і класифікували як автонавантажувач. Нарешті, інженерний потенціал новоствореного ЛЗА підсилили кадрами з діючих автомобільних заводів – ЗІСа і ГАЗа.

Силовий агрегат з навісним обладнанням взяли від 2,5-тонної вантажівки ГАЗ-51, від неї ж запозичили й решту компонентів: коробку передач зі зчепленням, ведучий міст (на навантажувачі він став переднім), гальма та електрообладнання. Навіть капот з облицюванням радіатора був “газонівським” - з тією відмінністю, що вони були спрямовані назад, оскільки водій навантажувача на його робочий орган – вила з рампою – розташовувалися спиною до двигуна і керованих коліс.

Читайте також: ”Київ-1103”: як загинув перший український електромобіль

Рульове керування, до речі, використали від ЗІС-150. На першій версії навантажувача – моделі АП-4000, випущеній в червні 1949 р., кабіни не було, а після рестайлінга 1950-го року вона з’явилася, причому відразу комфортабельна, з двомісним сидінням.

Перша модель Львівського заводу автонавантажувачів мала капот та облицювання ГАЗ-51, але скоро завод перейшов на власну “кузовщину”.

Львівський автонавантажувач недовго проіснував в одному-єдиному образі. Львів’яни розширили модельну лінійку. Якщо перша модель була вантажопідйомністю 3 тони, то у 1951-му, з’явилася 5-тонна модель 4003. Згодом номенклатура моделей стала ще більше: на 3, 5, 7, 10 и 12,5 тон, з’явились комплекти навісного обладнання – ківш, стріла, захоплювач для лісоматеріалів тощо.

Станом на 1970-ті ЛЗА закривав потреби на навантажувальну техніку не тільки для велетенського СССР, а й ще для 25-ти країн світу. Машини отримали популярність через свій запас міцності, надійність і невимогливість до сервісного обслуговування. Завдяки автомобільній базі навантажувачі ЛЗА могли працювати не тільки на рівних складських майданчиках, а й на будь-яких непідготованих поверхнях, де може розвернутися, не загрузнувши, звичайна вантажівка.

Характерний силует львівських машин став частиною індустріального пейзажу тієї пори. Воно й не дивно, адже на рік львів’яни виробляли більше 20 тис. автонавантажувачів. З приходом нових часів виробництво суттєво впало, проте традиції ЛЗА підхопили нові приватні підприємства, і словосполучення львівський автонавантажувач все також звучить як бренд – тобто вагомо і авторитетно.

Читайте також: Перші в Україні електромобілі виготовили 68 років тому