Парадокси бурхливих 1990-х: автомобіль на ім'я "Москвич" випускався тільки в Києві, але з московських комплектуючих - щоб в зібраному вигляді поставлятися назад на історичну батьківщину. Але унікальним київський "Москвич-2901" став не тільки через дива логістики тогочасного автопрому.
Це була доба великих змін, і пострадянська автомобільна промисловість намагалася пристосуватись до нових економічних умов. Московський автозавод АЗЛК перетворився на ВАТ і почав продукувати проекти нових варіантів кузову для своєї базової моделі 2141. На базі великого 5-дверного хетчбека пропонувалося випускати седан, купе, мінівен, пікап і універсал. Причому універсал був розроблений у варіанті, що називається, з високим дахом – надбудовою над усім дахом і продовженою кормою.
«Москвич-2901» – так званий високий універсал – насправді дуже рідкісна машина: у 1994 – 2001 рр. зробили не більше 700 машин. Це мізер для двох великих країн
Машина отримала дуже цікавий кузов – мало не фургон, настільки об’ємною, високою і широкою, вийшла надбудова. Уявіть собі, з вікон дверей моделі 2901 видно власний дах! Вантажний відсік навіть без складання задніх сидінь був просто велетенський, при тому що комфорт у салоні – фактично легковий.
Читайте також: Українець зробив електричний “Запорожець”, який набирає сотню за 5,5 с
При складеному задньому дивані внутрішні розміри багажного відсіку становили 1950 мм у довжину, 1500 мм у ширину та 1260 мм у висоту.
Великому універсалу пророкували долю швидкої допомоги, таксі, технічки, роз’їзної конячки комунальників. Були випущені дослідні зразки кількох версій універсалу, зокрема, кілька “Швидких допомог”.
Від серійного хетчбека моделі 2141 цей “Москвич” відрізнявся “надбудованим"
дахом та подовженим заднім звісом
Автомобіль мав усі шанси стати недорогим і широко поширеним, адже нічого хитрого у новій задній частині не використовувалося. Продовжені борти задньої частини взяли готові, від пікапу АЗЛК-2335, від нього ж – задню балку підвіски, ресори – від старого доброго “Москвича-412”. Двері вантажного відсіку теж не були витратними з точки зору запуску у виробництво: їх стикували з “ляди” (кришки багажника) стандартного хетчбека АЗЛК-2141 та заднього борта пікапа. Навіть розташований під багажником бензобак взяли готовий – від “Москвич Святогор” з французьким двигуном.
Але на московському автозаводі “високий” універсал в серію так і не пішов. Натомість у 1994 році проєкт забрав до себе… один з київських авторемонтних заводів – КАРЗ №5 (на Повітрофлотському проспекті). Основні комплектуючі постачалися з Москви, кияни робили з них цілу машину. Частина українських “Москвич-2901” потім відправлялася назад до Росії.
“Швидка допомога” могла б стати найдоцільнішою версією “Москвича”, але виробляли лише вантажно-пасажирській варіант і лише в Києві
Невеликою серією випуск тривав аж до 2001 року, сумарно було складено 600 – 700 екземплярів. Оскільки “п’ятий КАРЗ”, складаючи хетчбеки та універсали, працював неритмічно, із перервами та тривалими зупинками, точну цифру випущених універсалів встановити не вдалося.
В Україні наприкінці 1990-х мало хто міг дозволити собі купівлю нового авто, але окремі підприємці охоче купували модель “АЗЛК-2901” для перевезення дрібних партій товару – овочів, продуктів, преси. Крім цінової доступності, додатковий плюс був у тому, що при усіх своїх вантажних можливостях машина залишилася легковою – із доступними запчастинами, скромною витратою пального та можливістю користуватися ним як сімейним роз’їзним авто.
Читайте також: Чи справді на “Москвичі” стоїть двигун від BMW
Показово, що попри все, “Москвичі-2901” дотепер у строю. Дивом збережені екземпляри експлуатуються в обох країнах, причетних до серійного випуску моделі. Окремі екземпляри сьогодні працюють навіть у Києві, не говорячи вже про глибинку. По кілька машин постійно присутні на інтернет-майданчиках з продажу техніки, причому просять за них не такі вже малі гроші, навіть проблемні машини без документів коштують від $1000, а за живі екземпляри просять $2 – 3 тис.
“Москвич-2901” й дотепер у великій шані у дрібних підприємців та хазяйновитих громадян
Якщо зважити на обмежену кількість випущених екземплярів (близько 700 шт.), то така присутність на ринку та в експлуатації – дуже непоганий результат. Певно, вітчизняних автокористувачів у цій дуже немолодій моделі приваблює поєднання легкової платформи та фактично комерційного призначення. Адже попри все машина залишається легковою, реєструється як універсал та обходиться запчастинами (нехай не дуже якісними, але дешевими) від доволі поширеного сімейного “Москвич-2141”.
Читайте також: Як “Москвич” хотіли зробити лондонським кебом: невдала історія