Хто б міг подумати, що маленька валізка із пухкеньким коліщатком може стати предметом поклоніння тисяч чоловіків. Ми розбиралися, що такого особливого у цьому візку із індексом PAv 40 замість імені.
Причепи до мотоциклів стали поширеними під кінець 1950-х, коли більшість країн відійшли трохи від наслідків руйнівної війни і населення відчуло смак до мандрівок. Автомобілі тоді були доступні далеко не всім, а мотоцикли і моторолери, яке почало використовувати населення для далеких подорожей, не мали місця для багажу.
Авіаконструктори чеської компанії Avia Motors створили візуально легкий та зручний причіп. Завдяки низькому центру ваги він майже не впливає на керованість байка.
Причепи для одноколійного транспорту тоді почали випускати декілька виробників у Європі, і серед них – чехословацька авіаційна компанія Avia Motors з містечка Лєтняни. Модель PAv 40 виявилася вдалою, з часом її випуск перевели на підприємство Kovozávody в м. Семіли.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Згадуємо мотоцикли молодості: ІЖ Планета Спорт
Конструктивно це був зварений із сталевих штамповок корпус на хребтовій рамі. Єдине колесо було підвішене на маятниковій вилці з парою пружин, які мали регулювання попереднього натягу – суто мотоциклетне рішення. Колесо було невелике, але доволі енергомістким завдяки широкому профілю, адже шина була авіаційною за моделлю і розміром – Barum Aero 265х85. Згідно заводської інструкції, причеп призначався для мотоциклів с об’ємом двигуна 125 см3 – 350 см3, тоді це були в першу чергу Jawa-623 і -633, CZ 476 і 477 та 175-кубовий моторолер Cezeta. Версії PAv 41 відрізнялися причіпним пристроєм.
Об’єм “багажника” – 103 л, вантажопід’ємність – 30 кг, максималка за паспортом – 70 км/год. На фото сучасна репліка з неоригінальною підвіскою та світлотехнікою.
І саме модель PAv 40 півстоліття по тому чомусь виявилася найбільш відомою. Що в ньому такого? Напевне, справа не тільки у великому тиражі – у 1959-1973 рр. випустили близько 3000 екземплярів. Модель стала культовою також завдяки вдалому оформленню, який сьогодні, певно, назвали б біодизайном.
Крім того, цей девайс доволі практичний, адже він вміщує у свій захищений від пилу і негоди об’єм 103 л багажу вагою до 30 кг. Завдяки низько розташованому центру мас причеп мало впливає на керованість мотоцикла, тим більше, що завдяки конструкції причіпного пристрою він нахиляється в поворотах разом з байком. З мінусів можна відзначити хіба що невелику максимальну швидкість – 70 км/год за паспортом, що можна пояснити, певно, невеликим діаметром колеса.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому іноземці вивозять з України мотоцикли МТ “Дніпро”
Популярність цього причепу серед ретрофанів і звичайних мотомандрівників в наш час досягла такого рівня, що ринок відчув дефіцит. Внаслідок чого у декількох країнах почався випуск реплік – як кажуть ретровики, “новодєльних” причепів PAv 40. Найбільш відомі у нас польські. Від оригіналу репліки відрізняються різними деталями, як дрібними, так і вельми помітними. Власне, в багатьох випадках виробник і продавець і не намагається приховати те, що пропонує “не оригінал”.
На перших двох фото оригінальний РАv 40 з пружинною підвіскою. Гумова подушка замість пружин (фото №3) і важіль із труби (фото №4) – ознаки реплік. Останнє фото – новоробні причіпи з сучасним колесом.
Оригінальний причіп PAv 40 випускався в 1959-1973 рр. і призначався перш за все для мотоциклів і моторолерів чехословацького виробництва.
Здається, у продажу сьогодні є будь-які запчастини до причепів PAv, від дрібниць типу пасків для кріплення багажу всередині багажника аж до таких складних технологічно, як горішня кришка з її фігурними виштамповками або навіть крило колеса. Більшість з них – так звані новоробні, сучасного виробництва. В європейських країнах мотопричепи не потребують окремої реєстрації, зазвичай їх позначають копією номерного знаку байка-тягача. Тому можна купити новеньку раму до PAv 40 – наприклад, сучасного чеського виробництва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Муки вибору 1980-х: який мотоцикл краще – "Ява" чи "Чезет"