Як і інші жадані мотоцикли тієї пори, ІЖ ПС продавався, як тоді казали, в "спорттоварах".  Про нього згадували мрійливо і з заздрістю – але чомусь врешті-решт купували "Яву" або "Чезет". Про це не говорили вголос, але було зрозуміло, що "Планета Спорт" – апарат не для кожного.

Один з парадоксів молодіжної тусовки 1970 – 80-х рр.: ІЖ ПС, найкращий з доступних мотоциклів тієї пори, купували тільки найрішучіші пацани. І про таку людину потім говорили: "О, так, це той, у якого Пе-ЕС!" Хоча ніхто не заважав кожному з нас піти до магазину у найближчому райцентрі і купити цей байк за ті ж гроші, що і Jawa або Cezet – близько 1000 – 1200 руб. Чому так? Щоб зрозуміти, доведеться порівняти "СпортА" (потрібно говорити саме з наголосом на другому складі) в русі з конкурентами.

Легко помітити, наскільки відрізняються зовнішньою стилістикою ІЖ "Планета-3" зі звичайної дорожньої лінійки іжевських моделей і "Планета Спорт".

Нетутешній

Але навіть зовні цей мотоцикл, що з'явився в продажу в 1974 р., вражав публіку наповал. Особливо якщо знати, що це продукт "нашої” промисловості, адже мотоциклів-іномарок в Союзі завжди було предостатньо.

Читайте також: Муки вибору 1980-х: який мотоцикл краще – "Ява" чи "Чезет"

"Планета Спорт" принципово вибивався з модельних рядів вітчизняних мотозаводів, які по суті являли собою низку глибоких (і не дуже) рестайлінгів. Моделі мотоциклів різних поколінь не завжди можна було відрізнити з півсотні метрів, а тут – відразу все "не таке".

Тих, хто купував запчастини через "Посилторг" (аналог нинішніх інтернет-магазинів), дивувався таблицям в каталогах: якщо у звичайних "цивільних" ІЖ ледь не половина запчастин підходили від ІЖ-49 зразка 1951 року, то у ІЖ "Планета Спорт" абсолютна більшість комплектуючих були оригінальними. Більше того, новоспечені власники "Спортів" були просто шоковані, виявивши на деталях свого залізного коня нехай не завжди зрозумілі, але такі хвилюючі написи Denso, Mikuni, Veglia, Magnetti Marelli, не кажучи вже про лаконічну Japan.

На зарубіжних ринках були важливі такі "дрібниці", як світлотехніка та електрообладнання, тому спочатку на ІЖ ПС вони були імпортними. Значущу для характеристик роль грав тільки японський карбюратор Mikuni.

Чесно кажучи, досі не зовсім зрозуміло, звідки взялося рішення створити для вітчизняних мотоциклістів настільки просунутий продукт. Але якщо згадати час, коли починалося проектування "спорту" , багато що стає ясним. Це були 1970 – 71 роки, коли ще свіжі були в пам'яті гучні успіхи на світовому ринку "Москвичів", коли з'явилася перспектива експорту "Жигулів", і заробляти для країни валюту вважалося для виробничників справою честі.
Модель створювалася з чистого аркуша, і мова тут не тільки про зовнішність "Планети Спорт".

Багато технічних рішень в конструкції оригінальні і ніяк не пов'язані з колишніми моделями з Іжевська, що було абсолютно нетиповими для радянського мотопрому. Шестеренна первинна передача замість ланцюга, роздільна система змащення "двотактників", 12-вольтна "електрика", термооброблена рама, гумові подушки двигуна, колеса різного діаметру – нехай це не було революційними новаціями для початку 1970-х, але в результаті підсумовування цих рішень вийшов мотоцикл з дуже гідними характеристиками.

Про те, що на ІЖ "Планета Спорт" їздять дійсно круті хлопці, знала кожна дівчина – хоч киянка, хоч мешканка тихого українського села. До речі, сільськими дорогами ПС ходив без нарікань.

Made in USSR + Japan

Цікаво, що всі основні вузли і агрегати були вітчизняними (хіба що крім японського карбюратора), тобто власні технології дозволяли втілювати в життя будь-які сучасні конструкції – і робити це у масовому виробництві та у розрахунку на довготривалу експлуатацію. Що, власне, не дивно, адже "ІжМаш" в той час був підприємством оборонного комплексу. За кордоном закуповувалися тільки другорядні комплектуючі ІЖ ПС – світлотехніка та електроприлади.

Читайте також: Штрафи для мотоциклістів-2019 в Україні

На рекламному плакаті "Автоекспорту" зображений досвідчений мотоцикл, він відрізнявся двигуном і деталями облицювання.

Імпортні деталі забезпечували новинці товарний вид: стиль, дизайн, акуратність обробки – те, з чим у нас дійсно були проблеми. За спогадами ветеранів "ІжМашу", на перший рік виробництва (1973 – 1974) було закуплено в Японії 30 тис. комплектів з 12 одиниць комплектуючих кожен.

Читайте також: ПДР для мотоциклістів-2019 в Україні: знайди 5 відмінностей

На другий рік, до слова, японці підняли ціну в 2,5 рази, запчастини знову закупили, але врешті-решт це зіграло свою роль і пізні "ПеЕси" позбулися імпортних деталей, втративши не тільки "нетутешню" обробку, але і 4 к.с. потужності.

Не для слабаків

ІЖ "Планета Спорт" справді непогано продавався за кордоном, поставки були налагоджені навіть в США. Правда, за спогадами головного конструктора "ІжМашу" Г.Л. Писарєва, успіху в Штатах завадила відсутність досвіду "Автоекспорту" в роботі за океаном. Сервісної мережі в Америці не було, та й брати участь у налагодженні її роботи заводчани не могли, оскільки як працівники "оборонки" в більшості своїй були невиїзними. Але зі збутом мотоцикла проблем не було, з головою вистачало і внутрішніх продажів, і традиційних для ІЖів ринків країн Європи – Великобританії, Нідерландів, Фінляндії та інших.

У порівнянні з гламурними "Явами", ІЖ "Планета Спорт" виглядав більш спортивним і навіть суворим. Таким він був і на ходу.

Головне достоїнство ІЖ "Планета Спорт" – його динаміка при скромному за світовими мірками обсязі 350 куб. см. Максималка – 140 км/год, прискорення до сотни – 11 секунд. И не дивно, адже при масі мотоцикла 135 кг двигун розвивав 32 л.с., тобто на одну "конячку" припадало лише 4 кілограми навантаження! Подібної енергоозброєності не пропонувал жоден транспортний засіб в країні. Потужний спортивний мотоцикл вимагав особливого поводження, наприклад, на двох нижчих передачах при необережному поводженні з ручкою газу можна було встати "на козу" і перевернутися на спину.

Характеристика правильно відрегульованого двигуна "Планети Спорт" просто вибухова. Більш-менш стриманий на низьких оборотах, він стрибкоподібно нарощує потужність при навертанні ручки на себе. І тут важливо стежити за переднім колесом, щоб не прогавити момент, коли воно відривається від землі – особливо, якщо за спиною сидить пасажир (в першу чергу це стосується версій перших років) з коротким заднім маятником.

Більшість ІЖ ПС були помаранчевими і жовто-помаранчевими. Червоні і зелені були рідкістю, причому зелені не подобалися молоді – принаймні, на території України.

Наші колеги – автожурналісти 1970-х років у своїх публікаціях закликали власників ІЖ ПС до обережності і акцентували, що ІЖ ПС – мотоцикл для підготовлених водіїв. І це було правда. На відміну від звичайних дорожніх "Юпітерів" і "Планет", не кажучи вже про комфортабельні "Яви" і "Чезети", динамічна "Планета Спорт" вимагала від водія більше істинно чоловічих якостей – зібраності, постійного контролю оборотів і положення в просторі. Це, до слова, відповідь на питання, чому ІЖ ПС купували тільки обрані: він міг легко показати, хто піжон, а хто – реально крутий хлопець. Не всі були до цього готові. Власне, як і сьогодні.

Читайте також: Чому іноземці вивозять з України мотоцикли МТ “Дніпро”