Здавалося б – куди їм ще причіп, вони і так ледь на дорозі тримаються? Але якби все було так просто.
Чим менше транспортний засіб, тим більше в нього потреба у додатковому багажнику. У двоколісного транспорту з цим взагалі чималенька проблема, тому не дивно, що майже відразу із появою мотоциклів з’явилися і причепи для них.
Причеп до мотоцикла актуальний у першу чергу для того, хто практикує далекі подорожі
Щоправда, спочатку це були причепи бокові – ті, що ми називаємо коляскою. Пізніше, у 1930-ті набули певного поширення мотоциклетні причепи у класичному розумінні – задні. Але про все по порядку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З коляски мотоцикла “Дніпро” зробили автомобіль
Відкрита кабінка для пасажира та багажу, що чіпляється збоку до байка у чотирьох точках, утворює з ним єдину жорстку структуру. Як наслідок, радикально змінюється суть та поведінка новоствореного транспортного засобу. В рази збільшується його місткість та принципово поліпшується стійкість на дорозі – і це добре. Але разом з тим збільшуються габарити та втрачається головне – можливість нахиляти байк в поворотах, що вважається одним з головних факторів задоволення при керуванні.
Боковий причіп до мотоцикла – тупикова гілка еволюції. Це з’ясувалося ще у Другу світову, коли з’явилися армійські автомобілі, дешевші за байк з коляскою
Та й поліпшена в цілому стійкість аж ніяк не стовідсоткова, адже триколісний мотоцикл з додатковою опорою праворуч залишається небезпечним при правому повороті – ймовірність, як кажуть самі байкери, “накритися коляскою” дуже велика.
Одне слово, боковий причіп – річ неоднозначна. І тим не менш саме він отримав найбільше поширення, зокрема в ті роки, коли мотоцикл був здебільшого дешевою і доступною альтернативою автомобіля. Мотоцикли з боковим причепом широко застосовувалися у кількох найсильніших арміях світу – і як транспортний засіб, і як носій озброєння.
Цікаво, що деякі зразки в результаті вдосконалень наблизилися за ціною до автомобіля. Наприклад, взяти німецький BMW-R75 (0,750 л, 26 к.с.) з його приводом 3х2, зниженим рядом у трансмісії, блокуванням диференціалу, заднім ходом і гідравлічними гальмами. Він коштував у половину дорожче за автомобіль WV Beetle і утричі дорожче – за легкий армійський транспортер WV Typ 82.
Мотороллери з боковим причепом не набули популярності через слабку динаміку і втрату основної переваги цього міського транспорту – компактності
До слова, крім бокової коляски з ведучим колесом BMW R75 (власна маса 420 кг) тягав спеціально для нього спроектований задній двоколісний причіп повною масою до 450 кг або протитанкову гармату.
Задній причіп для байка має свої особливості. Він уміщує менше багажу (порядку 100 л) і своєрідно впливає на керованість мотоцикла-одинака. З одного боку, він залишає його одноколійним і дозволяє використовувати нахил як засіб керування.
Добре спроектований задній причіп створює на порядок менше складнощів при русі, ніж бокова “коляска”
Вантажопідйомність подібних причепів порядку 40 – 80 кг, у далеких подорожах це дозволяє розвантажити корму мотоцикла і помітно (у порівнянні із заднім багажником) знижує центр мас.
ТАКОЖ ЦІКАВО: Саморобка століття: як зробити автомобіль з мотоцикла
А з іншого, задній причіп все-таки обмежує здатність до маневрування: з ним важче зберігати стабільність при гальмуванні, особливо екстреному, через вітрильність “мотопотяг” менш стійкий при поривах вітру і при роз’їзді із великими фурами. Незручно їздити на мотоциклі із заднім причепом у місті, особливо коли треба відкотити усю зчіпку бодай трохи назад. Але такий причіп має особливий шарм у плані стилю, тому вони розповсюджені у певних колах мотофанів.
Навіть півстоліття потому чехословацький мотопричіп PAV-40 (1958-1973 рр.) популярний серед мотомандрівників. Його репліки тиражують у кількох країнах
Cправді культовим став мотоциклетний причіп PAV-40, який випускався у Чехословаччині у 1958-1973 рр. При загальній вазі 50 кг він мав вантажопідйомність 30 кг, а особливої привабливості йому надає єдине 4-дюймове колесо з пухкенькою шиною-дутиком (до речі, від літака). Певно, саме через нього максималка була обмежена на 70 км/год, але який шарм! Причіп мав підвіску колеса на двох пружинах, кришку із замком та нахилявся у поворотах разом із мотоциклом-тягачем! Свого часу було випущено більше 3000 екземплярів цього симпатичного кофру на колесі, але сьогодні його репліки тиражують у кількох країнах світу і продаються за ціною від $950.
Одна з головних вимог до мотопричепів у більшості країн – він не має важити більше половини ваги байка-тягача
Насамкінець додамо, що прямої заборони щодо експлуатації мотоциклом-одинаком заднього причіпу в ПДД України 2020 ми не знайшли. Майже в усіх країнах Європи такі транспортні засоби, хоча і з обмеженнями щодо вантажопідйомності, в наш час офіційно дозволені.
ТАКОЖ ЦІКАВО: Киянин придумав новий вид транспорту