Певно, всім небайдужим авто- і мотовласникам відомо, що Київський мотозавод КМЗ не працює вже десять років. Але мало кому відомо, що мотоцикли МТ “Дніпро” йдуть з України на експорт і сьогодні. Причому сяють вони, як новенькі.
Не секрет, що весь світ фанів ретротехніки розділений на два табори: апологети “оригіналу” до останнього гвинтика і ті, хто дозволяє собі тюнінгувати своє ретро “на всі гроші”. Засуджувати останніх ми не можемо, тим більше коли їхні гроші – міцна валюта.
“Авто 24” зробив огляд байків заводу КМЗ, які відправляються з України до покупців по усьому світу.
На мотоциклах КМЗ, що їздять шляхами інших країн, часто зустрічається нештатне вітрове скло та тюнінгові аксесуари типу фліперів та LED-ламп.
Показово, що за нашими спостереженнями найбільш затребувані бувають саме вдосконалені мотоцикли – такі, якими їх хочуть бачити закордонні власники. За інформацією “Авто 24”, в Україні є майстерні, які працюють на замовлення іноземців.
Читайте також: Як відрізнити військові мотоцикли “Дніпро”: 10 відмінностей
Судячи з фото готової “продукції”, наші співвітчизники намагаються дотримуватись історичної достовірності при реставрації “М-72”, “Дніпрів” та “касиків”. Але помітно, що принцип “хто платить, той і замовляє музику” працює і тут: майже всі відправлені за кордон мотоцикли мають той чи інший тюнінг. Кілька напрямків якого, до речі, можна легко виокремити.
Серед популярних версій мотоциклів КМЗ, затребуваних за кордоном – стиль “мілітарі”. Надто блискуча фарба, надлишок хрому, гайки-”барашки” та інші дрібниці видають, що це лише стилізація МВ-750.
Дуже популярні у фанатів мототехніки з розвинених країн (ми б утримались від того, щоб титулувати їх колекціонерами) важкі мотоцикли у стилі “мілітарі”. В розумінні більшості фанів це означає наявність бугелів на крилах, певна кількість ящиків і “кошиків” для каністр на колясці, вертлюг для кулемета на ній же в ідеалі сам кулемет. Звісно, щось максимально наближене до часового періоду, тобто “Дегтярьов піхотний” з його харизматичним раструбом на зрізі ствола і диском-грамплатівкою.
Чим більше навісного майна на колясці – тим ефектніше сприймається важкий мотоцикл у військовому стилі. На фото КМЗ з Америки, Німеччини та Франції.
Трансмісію 3x2 замовляють не так часто, хоча саме київські мотоцикли серії МВ (мотоцикл військовий) випускалися з приводом на колесо бокового причепу.
Частина покупців радянських мотоциклів заводу КМЗ бажають мати вінтажний зовні байк з коляскою, але з можливістю рухатися у загальній колоні з іншими байкерами. Іноді побажання може виражатися більш конкретно: “максималка” – не менше 100 км/год. Тоді клієнт отримує цілком старомодний (як того йому і хочеться) М-72 або К-750, але з пізнім 34–36-сильним двигуном від МТ-9 чи МТ-10.
Мотоцикл М-72 пізніх серій з потужним 0,650-літровим двигуном від МТ-9 українській майстерні замовив клієнт з Америки: потрібна більша швидкість.
Іноді буває і навпаки: особливо вибагливі гурмани мотосправи виявляють бажання мати нижньоклапанний двигун робочим об’ємом 0,750 л. Архаїчний зовні і неквапливий на ділі, він до того ж доволі слабкий (26 к.с.), але ж його шанують за рівну тягу на низьких обертах (4,2 кгс*м) і характерний м’який звук вихлопу.
Ну, можливо це насправді це й не гламур, але виходить виразно, якщо не сказати святково. Хром добре контрастує з багатьма кольорами, зокрема, з одним з найпопулярніших у колористів Київського мотозаводу – чорним. Насправді на МТ-“колясичах” хромованих деталей було мінімум, але чому б і не встановити їх, якщо є можливості.
Менш войовничі шанувальники київських мотоциклів замовляють собі більше хрому, декоративні деталі та вайтволи (фліпери) на шини.
Щодо можливостей, між іншим, в Україні з ними не так все добре – якісну гальваніку для великих деталей у нас зробити ніде. Тож часто майстри відправляють деталі на хромування до сусідньої Польщі.
Читайте також: Військові мотоцикли МВ: для чого “Дніпру” повний привід
Крім хрому, для краси додають лобове скло для коляски і самого мотоцикла, контрастне оздоблення фарбою та цировки, характерні і для заводського “окрасу” важких мотоциклів радянського виробництва.
Звісно, у частини небайдужих до власної історії громадян виникає цілком логічне питання. Якщо МТ “Дніпро” та інші моделі КМЗ вже не випускаються, то чи станеться так, що всі старі екземпляри вивезуть за кордон і в Україні навіть до музею поставити не буде що?
Нечастий випадок: американському власникові цього МВ-650М (схоже, аутентичного) виявилося достатнім приводу 2WD і штатного армійського “обвісу” коляски. І ніякого “колгоспу”.
Поспішаємо відповісти: не хвилюйтеся, всі “Дніпри” не вивезуть. І навіть не тому, що їх ще багато, а тому, що в їхньому первинному вигляді вони мало де затребувані. Ті зразки, які надходять іноземцям, мають бути, по-перше, у відреставрованому стані, а по-друге, з тими чи іншими вище згаданими переробками. І реставрацію, і тюнінг є сенс проводити лише в Україні, де це обходиться відносно дешево. А такого рівня майстрів у нас (власне, як і у Європі) не так багато, щоб вони перетворили на цікавий іноземцям продукт усі наявні в країні “МТ” та “касіки”.
Читайте також: Чому іноземці вивозять з України мотоцикли МТ “Дніпро”