Наша "Таврія" свого часу була основою для багатьох версій і модифікацій. Але щоб таке… Найбільш радикальний ралійний прототип у нашому автопромі побудували на базі ЗАЗ-1102.
На кінець 1980-х у світовому автоспорті склалося нове уявлення про автомобіль для ралі-рейдів. Схематично це має такий вигляд: просторова рама із двигуном посередині, навколо якого розміщені агрегати трансмісії, колеса із підвісками та допоміжні системи, а попереду залишено місце для двох крісел екіпажу.
”Апельсин”, створений на базі кузова “Таврії”, був спробою створити болід для ралі-рейду на науковій основі
Щоб вважатися легковим автомобілем, такий спортивний снаряд повинен мати якусь оболонку – легку “шкарлупу”, що імітує кузов. У світі автогонок прийнято надавати таким машинам вигляд реальних моделей. Наприклад, такими були чемпіонські боліди Renault 5 Turbo і Peugeot 205 T16. Тому не дивно, що радянський ралійний прототип НАМІ-0290 мав подобу “Таврії”. Нагадаємо, що НАМИ – це Науковий авто-моторний інститут, тобто машину створювали з науковим підходом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ”Запорожець” з кузовом купе: саморобки в серії
Власне, від ЗАЗ-1102 залишили тільки середню частину кузова – двері із прорізами, лобове скло з рамкою і дах. Силовий каркас – зі сталевих труб, цікаво, що він інтегрований до рідного “таврійського” кузова. Зовнішні панелі – з композитного пластика. За яскравий оранжевий колір машина отримала ім’я “Апельсин”.
Легкий і міцний кузов скомплектували агрегатами, створеними на основі серійних
Ходова частина складена на базі підвісок від ВАЗ-2108. Двигун моделі ВАЗ-2106, але його устаткували турбонаддувом з інтеркулером. Потужність силового агрегату сягала 121 к.с. Трансмісія була повнопривідна, з механічною коробкою передач ВАЗ-2108, спеціальним раздавальним редуктором і головними передачами від “Ниви”.
Споряджена маса машини – 1195 кг, завдяки центральномоторній компоновці та розрахованій конструкції її розподіл по вісям близький до ідеального: 45% на передню вісь і 55% на задню. Прототип розвивав 153 км/год максимальної швидкості. На перший погляд, для гоночного автомобіля це не дуже багато, але у машин для ралі-рейдів власні критерії оцінки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тюнінг Запорожців – вчора і сьогодні
Важлива не стільки динаміка, скільки витривалість, здатність безвідмовно працювати у важких умовах протягом мінімум 10 тис. км. Ми говоримо саме про такий пробіг, тому що тієї пори у всіх на слуху були успіхи вітчизняних машин в марафоні Париж – Дакар. Саме такою була його протяжність, і саме на нього орієнтувалися творці “Апельсина”.
НАМІ-0290 “Апельсин” встиг поганятись лише у внутрнішньосоюзних змаганнях. До рівня “Дакару” його не довели через політично-економінчі чинники
Згодом, у 1991 році в тому ж НАМІ було створено ще один “Апельсин”, вдосконалений. Він мав індекс НАМІ-0300 і та само вважався начебто варіацією на тему “Таврії”. В нього був інший, 2,3-літровий двигун ЗМЗ-406 потужністю 180 к.с., оригінальна трансмісія та спортивна підвіска за схемою “Москвича” АЗЛК-2141.
НАМІ-0300 “Апельсин-2” став вдосконаленою версією першого “Апельсина”
Перспективний на той момент двигун мав резерв форсування до 220 – 240 к.с. в атмосферному варіанті та 300 – 350 к.с. у наддувній версії. Цього було б цілком достатньо для виступів у ралі в групі Т-3 за класифікацією Міжнародної автомобільної федерації (FIA). Але на дворі вже були дев’яності, коли СРСР було вже не до великого спорту…
Обідва прототипи “Апельсин” випробовували в лабораторіях НАМІ і на реальних трасах. В тому числі – і на дорогах гірського Криму
Якщо чесно, “Апельсин” фактично був макетним зразком, хоча і ходовим. Його творці як інженери і випробувачі, звичайно, розуміли, що однієї вдалої конструкції для такого боліда замало. Без застосування спеціальних матеріалів та на одних лише стандартних агрегатах машину для багатоденного марафону не побудувати. Дійсно, як концепт “Апельсин” вийшов вдалим, але спонсора для побудови “бойового” прототипу і створення команди під нього тоді не знайшлося ані в НАМІ, ані на ЗАЗі. На сьогодні навіть про долю двох побудованих екземплярів нічого невідомо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П’ять унікальних тракторів, зроблених українцями з автомобілів