Зі сторони все це трохи нагадує примушення дітей до тяжкої праці: малюка "Запорожця" змусили возити вантажі, бригади людей і навіть сільгосппродукцію. Як можна було до такого додуматись?
Конструювати на базі маленьких легковиків моделі з підвищеною місткістю у світі почали ще в 1950-ті. Творців Volkswagen T1, Fiat 600 1956 Fiat 600 M Coriasco 001і культового мікробуса Multipla не зупинило навіть те, що розташований позаду двигун не давав зробити підлогу кузова рівною. Силовий агрегат просто прикрили сходинкою-капотом, а для завантаження використовували здебільшого бокові двері.
Мікровени на базі компактних моделей у 1960-х саме набували популярності. На фото: Renault Estafette на спільних випробуваннях з ЗАЗ-970 та Fiat 600 Coriasco.
Тому і запорізькі конструктори ухопилися за ідею створити на базі своєї перспективної моделі ЗАЗ-966 дещо більш містке. Тим більше, в тодішньому Союзі з його гігантоманією була прогалина у типажі вантажівок: у форматі невеликих вантажних автомобілів випускався тільки УАЗ-450, але він був з трансмісією 4х4 і вироблявся для військових, геологів, зв’язківців та аграріїв. Таким чином, на початку 1960-х у Запоріжжі було створено ціле сімейство мікровенів різного призначення.
Читайте також:Важкий інтернаціонал: якиим був перший КрАЗ
Першим був бортовий вантажний автомобіль, який увійшов в історію з прізвиськом “Точило”. Це був прототип прототипів, на якому обкатали саму ідею. Машина мала комфортабельну двомісну кабіну з легковою посадкою водія і відкритим кузовом для 350 кг вантажу. Головною проблемою був силовий агрегат – аж ніяк не плаский V-подібний двигун заважав зробити вантажну платформу рівною. Врешті-решт її просто підняли над мотором та й годі.
Перший прототип “Точило” був зручний для водія, але недружній до вантажників: бортова платформа розташована ледь не на рівні грудей.
Ще одне рішення, яке перейшло на прототипи другого покоління – колісні редуктори ведучої осі, які “вбивали двох зайців”. Вони дозволили залишити на ваговозі стандартну легкову коробку передач, а крім того, збільшили кліренс до прийнятної для вантажівки величини.
Друга генерація запорізьких міні-вантажівок на 350 кг вантажу отримала вагонне компонування – водія з переднім пасажиром трохи відсунули назад, щоб організувати місце для їхніх ніг. Такий кузов був більш технологічним, адже на ЗАЗі мріяли про серійне виробництво.
Друга генерація концепту 970 отримала кілька принципових новацій: несучий кузов, пласкі технологічні панелі, низьку підлогу.
Але найголовніше, що кузов був несучим – відсутність рами означала зниження ваги і знов-таки кращу пристосованість до конвеєрного виробництва. На створених дослідних зразках було два варіанти вантажних дверей: або вузькі з двох боків, або широкі з правого борту та невеличкі ззаду (над моторним відсіком). Кабіну від вантажного відсіку об’ємом 2,5 м куб відділяла захисна перегородка.
Читайте також:Чому “Запорожець” краще іномарок
Найбільш примітивним був пікап ЗАЗ-970Г, проте у нього була своя правда: відсутність низького даху спрощувала маніпуляції в вантажем. Який, до речі, міг сягати 400 кг.
Пікап ЗАЗ-970 створили не стільки для економії металу, скільки для зручності завантаження та перевезення важких та громіздких предметів.
Цікаво, що висота підлоги над дорогою була відносно невелика – всього 0,5 м, тобто доволі зручною для навантажування. Звичайно, йдеться про передню частину вантажної платформи (центр бази машини), де немає двигуна. Майже унікальна для пікапа річ – розпашні дверцята (завширшки майже метр) по правому борту, тож вантаж не потрібно було перетягувати через борт.
Цю найбільш комфортабельну версію називали вантажо-пасажирською, адже трансформації салону дозволяли на місці складених сидінь третього ряду розташовувати багаж аж до 175 кг вагою. Можна було скласти два задніх ряди, тоді вантаж міг важити 350 кг. Для пасажирів та речей служили розпашні двостулкові двері у правому борті та задня ляда над двигуном.
Пасажирський вен ЗАЗ-970В був так само побудований на базі агрегатів “вухатого” – “Запорожця” ЗАЗ-966.
Відомо, що міні-вантажівок лінійки ЗАЗ-970 було зроблено близько десяти екземплярів. Вони проходили тестування в околицях Запоріжжя, в Підмосков’ї, на трасі Москва – Симферополь, у Києві та в Криму. На жаль, жодна з них в серію не пішла, хоча машину довели до держвипробувань.
Проте, запорізькі вантажівки залишили свій слід в автомобільній історії, давши конструкторам багатий матеріал щодо створення кузова вагонного компонування та розрахунку його міцності.
У фірмовому альбомі ЗАЗа сімейство 970 встигли подати як поставлене на конвеєр, проте насправді цього так і не сталося.
Несучий кузов вантажного автомобіля – неабияке досягнення. Даний факт говорить про те, що на початок 1960-х у Запоріжжі вже створилася певна конструкторська школа. Адже ще 5 – 7 років тому при створенні першого “Запорожця” конструктори були змушені шукати закордонний об’єкт для наслідування, аби створити міцний і легкий кузов, придатний для масового виробництва. А тут було зроблено відразу декілька версій нової безрамної моделі, при тому ж – цілком вдалих.
Читайте також:Made in Lviv: коли ЛАЗ був найкращим європейським автобусом