На жаль, під час війни автомобілістам доводиться економити. І один з ефективних заходів на цьому шляху – перехід на мастильні матеріали іншого цінового сегменту. Але немає такого автовласника, який не переймався б питанням – чи не шкодить його двигуну дешева олива?
Перш за все давайте з’ясуємо, що розуміти під дешевою оливою. Якщо дешеве мастило – це той безіменний нафтопродукт, що за недорого продається у невиразних флаконах з етикеткою “Мастило моторне 15W-40”, то про нього ми говорити тут не будемо. Але є й інший відповідник слову “дешевий” – так, з меншою ціною, але тим не менш з прийнятним рівнем якості. Спробуємо пояснити це коротко.
З точки зору хіміків та інженерів моторна олива класифікується не як “дешева” та “дорога”, а за класами якості згідно стандартів API та ACEA. Кожен клас визначає відповідність оливи вимогам того чи іншого рівня. Зокрема, це її спроможність тримати захисну плівку під певним тиском у парах тертя, зберігати свої властивості під впливом часу та різних температур, протистояння корозії, вміст у складі певних речовин тощо.
Розподіл моторних олив за класами якості прив’язаний до еволюції двигунів: до діапазону обертів, ступеню стискування, навантаження на шийки колінвалу тощо.
Наприклад, за системою API категорія визначається послідовно літерами латинської абетки, які проставляються після літери S (бензинові мотори) та C (дизелі). Першим було мастило SA – для тихохідних агрегатів початку автомобільної ери, за ним слідував клас SB –для більш навантажених двигунів випуску 1930-х років і так далі. В наш час провідними світовими виробниками випускаються оливи категорій від SJ (для моторів розробки 1996 – 2001 рр.) до SP (мотори конструкції після 2020 р.).
Читайте також: Коли міняти моторне мастило – згідно пробігу чи мотогодин
Крім класу якості є ще категорія в’язкості. Вона характеризує здатність оливи залишатися рідкою на морозі та не перетворюватися на рідку водичку при температурах вище 100о С. В’язкість не залежить напряму від класу якості. За найбільш поширеною системою SAE вона позначається 5W-30, 10W-40 , 15W-40 та ін.
Індекс в’язкості оливи характеризує її текучість на морозі (цифра поряд з W – winter, зима) та при робочих температурах двигуна.
Отже, з точки зору техніки у конкретний двигун можна заливати оливу будь-якого бренду та ціни, якби лише її клас якості та індекс в’язкості відповідали вимогам виробника автомобіля (мотора). Але крім світу техніки є ще світ маркетингу і поняття бренду, реклами, розкрутки тощо.
Чому оливи різних марок, але з однаковими характеристиками – одного класу якості та категорії в’язкості – коштують по-різному? Одна з відповідей лежить на поверхні: тому що в ціну дорогого мастила включена вартість реклами та розкрутки на ринку. Але на щастя, це не головна причина більшої ціни.
Як правило, більшу ціну мають оливи, які довше зберігають свої заявлені властивості. Тобто дешевша олива під кінець свого терміну служби (зазвичай 10 – 15 тис. км) втратить більшу частину своїх властивостей. А у дорогому мастилі присадки спрацьовуються не так швидко, і навіть перед заміною така стара олива так само добре захищає двигун від зношення, як і на перших кілометрах після заливки у двигун.
Читайте також: Заміна мастила в двигуні: що має знати кожен водій
Тобто у автомобіліста з дорогим брендовим мастилом у двигуні є певний “запас надійності” оливи – на випадок важких умов експлуатації або, скажімо, прострочки заміни мастила свіжим.
В межах одного класу якості основні характеристики олив однакові у преміальних та бюджетних марок нафтопродуктів. Але будуть нюанси за другорядними показниками.
Крім того, дорогі оливи часто мають додаткові позитивні якості: краще захищають деталі від корозії (це один з основних видів зносу двигуна), створюють менший опір рухові деталей, менше забруднюють повітря, мають менші втрати “на угар” тощо.
Візьміть оригінальний заводський мануал вашого автомобіля та знайдіть у ньому рекомендований клас якості моторного мастила. Можливо, ви весь час використовували оливу надто високого класу – в той час як цілком достатньо було заливати продукт кількома поколіннями старіший.
Наприклад, більшість власників народного Daewoo Lanos використовують сучасну “синтетику” класу API SM та SN – так їм колись порадили в автомагазині. При тому що стандартному GM-івському 1,5-літровому двигуну “Ланоса”, розробленому у 1996 – 1997 роках, цілком достатньо оливи класу SH. Зрозуміло, що вона помітно дешевше модної “синтетики”, а двигун різниці не помітить.
Отже, якщо у вас авто найновішої моделі і автовиробником наказується використання оливи найвищих класів SN або SP, ви можете зекономити лише на бренді мастильних матеріалів. Виберіть іншу, теж відому, але не таку дорогу марку оливи, і підберіть в її каталогах продукт потрібного вам класу якості та в’язкості.
У машин високого класу борткомп’ютер сам вираховує строк заміни моторної оливи і при використанні дешевого мастила його порад треба суворо дотримуватись.
А щоб не мучитися сумнівами, з дешевшою оливою у двигуні можете дещо обмежити навантаження на нього: не розкручуйте його “до відсічки”, особливо у непрогрітому вигляді, не навантажуйте низькими обертами, не зловживайте холостим ходом, не перевищуйте регламент заміни мастила.
При переході на оливу нової для вас марки важливо знайти місце (магазин, СТО), де продають оригінальний товар, а не підробку. Можливо, з цієї причини краще спробувати не міняти бренд і точку продажу, а знизити клас якості для оливи тієї ж марки – якщо, звісно, це дозволяють рекомендації автовиробника та ваші фінанси.
Читайте також: Чи можна змішувати моторну оливу: про що мовчать виробники