Кременчуцькі вантажівки знають і поважають не лише в Україні – вони відомі в багатьох куточках світу. В чому причина їх популярності?
Зрозуміло, чому ці автомобілі були добре відомими в усьому світі – бо вони були скрізь. Ну майже скрізь. Але ж потрапляли вони в різноманітні країни саме через свої характеристики. Точніше, через комплекс позитивних і негативних якостей.
Як мінімум чотири самоскиди КрАЗ-256 (ще у дорестайловій версії) цілком успішно працюють у Німеччині. На фото – літо 2022 р., неподалік м. Наунхоф.
Читайте також: Чому автомобілі КрАЗ прекрасно підходять для армії
Ми довго думали, що поставити на перше місце – простоту чи ціну. І обрали простоту, бо вона – початок усього хорошого, що є в КрАЗах. Так, через те, що машина має лише “необхідний мінімум”, вона втрачає багато у чому – але виграє у головному для себе. А головне для сегменту, де традиційно “грають” кременчуцькі самоскиди та тягачі – не в комфорті й не в кількості сервоприводів чи систем пасивної безпеки.
Все, що потрібно для вантажівки, для самоскида або для армійського тягача, у КрАЗів є. Але кожен вузол виконаний максимально просто, без претензій на комфортність керування, на економію пального, на особливу довговічність тощо. Ця простота має ще один важливий бік – ремонтоздатність.
Саме КрАЗи нерідко закуповували для роботи у країнах, де цивілізація далеко
Автомобілю, призначеному для суворих умов, важливіше не великий ресурс від ремонту до ремонту, а можливість бути відремонтованим у польових умовах. Тому що не всім треба, щоб машина довго-довго не ламалася, але потім їй потрібен був дорогий сервіс чи ремонт в умовах фірмової СТО. А до нього машину треба тягнути на буксирі, скажімо, півтисячі кілометрів через джунглі чи пустелю.
Мається на увазі не лише ціна, хоча при масштабних закупівлях для потреб великих компаній чи національних армій це не останнє питання. Кременчуцькі машини завжди були доступними і з точки зору витрат на експлуатацію, і кваліфікації людей, які з ними мали справу.
Читайте також: Армія США замовила вантажівки КрАЗ
Оскільки КрАЗи купували здебільшого для роботи у віддалених регіонах, їх доводилося довіряти водіям та механікам, м’яко кажучи, з початковим рівнем професійних знань. І за свідченням заводських фахівців, які відповідали за закордонні ринки, принципових проблем з вини персоналу машини не мали.
Пізні моделі вантажівок КрАЗ успадкували кращі риси своїх попередників: невибагливість, запас міцності да доступність за ціною і сервісом.
Так, операцій з технічного обслуговування було чимало, особливо у ранніх моделей, але це були елементарні роботи, які не вимагали спеціального інструменту, особливих знань, навичок та освітнього рівня.
Нарешті, професіонали цінували в машинах КрАЗ великий запас міцності. Мова не лише про перевантаження, які практикували водії майже скрізь. Конструкція машин, в першу чергу самоскидів, дозволяла довше обходитись без ремонтів на важких шляхах, при затримках з регламентним обслуговуванням, при тих же перевантаженнях.
Це принципово важливі якості для машин, що працюють там, де і сьогодні найчастіше можна зустріти КрАЗи. Це будівельні майданчики, спорудження великих об’єктів далеко від цивілізації, перевезення у малозаселених районах, а також військова служба. І в більшості випадків нормальних шляхів тут ніколи не було.
Одна з переваг КрАЗів перед іномарками – якість шляхів не надто відбивається на ресурсі основних агрегатів.
Читайте також: КрАЗ на ракетному паливі: головні колеса української армії