Яких би автопілотів не вигадували автоконструктори, і суто українські, і світові тенденції однозначно стверджують: дефіцит водіїв вантажівок не спадає. Тому винесене в заголовок питання може рано чи пізно може зацікавити тисячі співвітчизників.
Коли в якості вантажівки мати на увазі сучасні магістральні фури, то слід сказати відразу: різниця між водінням легковика і ваговоза не менша, як між керуванням скутером і, скажімо, брутальним позашляховиком.
Вантажівки бувають різні. Якщо керувати 3-тонним бусом можна навчитись самотужки, то водінню магістральної фури треба вчитись не тиждень і не місяць.
Це треба зрозуміти перш за все, ще до того, як у вас виникне думка швиденько навчитися водити вантажівку і вже за тиждень вийти на далекобійний маршрут. Навчатись треба грунтовно, системно і не кваплячись. Причому є чимала різниця між водінням одиночного, нехай навіть багатотонного, фургона і тягача з причепом або напівпричепом.
Читайте також: Їдемо з причепом: 6 підказок новачку
На перший погляд, спільного між легковою машиною і ваговозом достатньо багато – силовий агрегат, шасі, системи управління просто більші за розміром. Але принципова відмінність в іншому – у поведінці важкого транспорту на дорозі. Ключові фактори тут – інша маса та інший розподіл мас, адже центр ваги у магістральної фури розташований і вище, і далі від водія та керованих коліс.
Найбільше труднощів і небезпек чекають на далекобійника-новачка під час руху швидкісними магістралями.
Водії-далекобійники, які місяцями не користувалися легковою машиною, пересівши в неї після робочої фури, відчувають, неначе ідуть на велосипеді, який є немов продовженням власного тіла. Настільки швидкі і зрозумілі реакції легковика у порівнянні з багатотонною великогабаритною машиною.
За великим рахунком, говорити про відмінності замало – щоб по-справжньому навчитися водити вантажівку, потрібна практика на дорозі.
Магістральні вантажівки незалежно від маси легко тримають крейсерську швидкість до 90 км/год. Але проблема у тому, що здатність керуватись у цих машин неспівставна зі швидкісними можливостями. Це треба враховувати водієві, особливо коли він розганяє машину там, де можлива поява несподіваних перешкод.
Для далекобійника-початківця тут головна складність у тому, що відпрацювати ефективні прийоми керування в екстремальних ситуаціях на магістральних швидкостях немає де. Точніше, в Європі є відповідні курси на спеціально обладнаних машинах, і коштує це відносно недорого (порядку 200 євро), але для більшості українських курсантів вони недоступні фізично.
До аварії може привести навіть звичайне гальмування – якщо водій автопотягу діяв при цьому неправильно.
Навіть на рівній сухій дорозі екстрене гальмування може призвести до заносів, польотів у кювет, перевертань, складання автопотягу (на моделях з ABS ситуація краща). Тому справжній водій фури має вміти гальмувати з великої швидкості. Але перш за все, як вже говорилося вище, треба вміти прогнозувати режим руху так, щоб подібні гальмування не знадобилися.
Читайте також: Якими були вантажівки “Київ” на базі мотоциклів КМЗ
Крім того, треба враховувати, що на машинах з великою повною масою значно погіршується динаміка уповільнення навіть на невеликих спусках. З іншого боку, на затяжних спусках гальма вантажівки легко перегріти, тому крім робочої гальмівної системи є системи-уповільнювачі (про це нижче).
Навіть ваговоз-одинак, не говорячи про автопотяг, керується принципово інакше. На фурі дуже непросто об’їхати несподівану перешкоду, що з’явилася на вашій смузі руху (лосиний тест). Та й звичайна зміна ряду потребує обрахунку потрібної швидкості та відстані, не говорячи вже про обгін з виїздом на зустрічну.
Ще один кошмар недосвідчених водіїв великогабаритних фур – маневрування у тісних проїздах складів та терміналів. Але і цьому можна навчитись.
Окрема стадія навчання – маневрування у вузьких місцях, в першу чергу задом і особливо на машинах-автопотягах. Між тим, пересування по прикордонних терміналах та тісних логістичних майданчиках – важлива складова роботи сучасного далекобійника. Навчитися цьому можна лише після наполегливих тренувань.
Далекобійні тягачі мають 10 – 15 літрові дизельні двигуни, які у порівнянні з легковими мають вузький робочий діапазон обертів – 900 – 1500 об/хв. при максимальних 2100 – 2500 об./хв. І одне з головних завдань водія – під час руху тримати стрілку тахометра у межах тих самих 900 – 1500. Для цього тягачі мають 12-16-ступеневі коробки передач з додатковими редукторами – дільником демультиплікатором, кожен з яких подвоює кількість передач. В наш час не рідкість – вантажні коробки передач з автоматичним перемиканням, як основних передач, так і “половинок”.
Важливий для багатотонної фури пристрій – ретардер-уповільнювач, який пригальмовує машину без застосування робочої гальмівної системи. Вони бувають різних типів, і в будь-якому разі треба вміти ним користуватись – у тому числі й тому, що неправильними діями трансмісію можна вивести з ладу.
Рух магістралями – лише частина роботи водіїв багатотонних фур. Зворотній бік – простої на кордоні і терміналах, оформлення паперів, завантаження-розвантаження.
Керування вантажівкою – це вже галузь професійних знань і навичок. Тому і готуватись до такої роботи треба максимально відповідально. Після навчання в класах і на полігоні (імпровізованому чи офіційному) дуже корисно поїздити з півроку в одній кабіні з професійним далекобійником. Власне, в провідних транспортних компаніях новачків спочатку й обкатують подібним чином – оформлюючи другим водієм в екіпаж досвідченого майстра.
Читайте також: Який причіп можна тягнути з правами категорії В