Важко говорити про етимологію кохання – як взагалі пояснити словами, звідки воно береться? Але тут зібралися люди технічно підкуті, тож коли йдеться про любов до важкого мотоцикла, почуття можна розкласти по полицях. Принаймні, феномен народної поваги до мотоциклів МТ “Дніпро” ми зараз розглянемо.
Ми не будемо стверджувати, що старий “Дніпро” – це круто просто тому, що це круто! На порталі “Авто 24” працюють професіонали, і ми спробуємо розібратися, з чого саме складається ця крутизна. Відразу попередимо, що можемо помилятися з порядком складових, адже для кожного власника вони можуть мати різну вагу.
Практична цінність важких мотоциклів типу МТ “Дніпро” тепер невелика: за вартістю утримання він наближається до бюджетного авто. Але для найчастіше це не ключовий фактор купівлі.
Зрозуміло одне: комплект ознак сумарно настільки потужний, що мало який чоловік може встояти, щоб не схили голову в повазі до опозитної класики. Показово, що стати власником реального МТ при цьому наважуються лише лічені відсотки шанувальників. Наприкінці матеріалу, до речі, ми зрозуміємо, чому.
Читайте також: Українська мотоциклетна легенда: МТ “Дніпро Соло”
КМЗ – Київський мотоциклетний завод, і хоча до імен його мотоциклів ця абревіатура не входила, всі завжди знали, що ця машина зроблена в Україні. М-72, К-750, МТ, “Дніпро” та інші моделі протягом півстоліття вироблялися на конвеєрі фактично у центрі української столиці.
Першим мотоциклом КМЗ був М-72 – уніфікована модель, яка випускалася на кількох мотозаводах. Власні моделі (К-750, К-650 та інші) з’явилися вже у 1960-ті.
Класика і військове минуле. В українському суспільстві повага до історичної техніки потроху зростає – а тут ми маємо транспортний засіб практично сучасного виготовлення, але суто класичної конструкції. Тобто разом з практичним транспортним засобом власник МТ отримує доступ до історичної техніки. Додає свого шарму і той факт, що предок “Дніпра” (майже у тому ж вигляді з точки зору конструкції) пройшов Другу Світову та у мирний час служив у кількох арміях світу.
Це взагалі особлива річ: рідкісна як на сьогодні архітектура двигуна (такий тільки у мене і в BMW!), свого роду пам’ятник технічної культури – і працює на благо пересічного українця. Крім такої віртуальної переваги у опозитів є ще одна – менший рівень вібрацій, що суттєво для двоциліндрових моторів. Двигуни КМЗ справді працюють більш м’яко у порівнянні з багатьма іншими байками свого часу.
Саме через опозитний двигун прихильники класики “фанатіють” від “Дніпрів”. Мотор справді має цікавий характер.
Двигуни важких радянських мотоциклів (конструкція походить від довоєнної розробки BMW) архаїчні за конструкцією. І це – причина незвичної як на тепер зовнішньої швидкісної характеристики двигуна. Максимум потужності і обертового моменту опозитники КМЗ віддають “на низах”: вже від 3000 об/хв. Це забезпечує рівну тягу на ведучому колесі при спокійній їзді. Мотоцикл йде без нервових сплесків обертів, без численних перемикань передач. Стійкий холостий хід цих моторів теж незвично низький – від 600 об/хв.
Низкообертові двигуни видають відповідно характерний звук. Що при штатних, що при випотрошених глушниках це приємне булькотіння, особливо цікаве на низьких та середніх обертах. У ньому немає тих безсистемних вкраплень, як, наприклад, у Harley Davidson, навпаки, басистий вихлоп рівний і часом здається, що він мало залежить від обертів.
Мотоцикл з коляскою погано пристосований для бездоріжжя. Але МТ “Дніпро” з їхніми “опозитниками” мають сприятливі тягові характеристики і плавний хід.
По дорозі МТ йде рівно і впевнено, навіть якщо покриття нерівне. Таке враження, що триколісний транспорт неспішно стелиться над дорогою. Особливо якщо порівнювати з іншими мотоциклами з боковим причепом. Причина такого характерного ходу – у низькому центрі ваги, забезпеченому опозитним двигуном.
Читайте також: Червоний “Дніпро” – якими були пожежні мотоцикли МТ
Справжнім гурманам у мотоциклах МТ “Дніпро” та їхніх “родичах” подобається механізм ножного запуску – кікстартер. Навіть пізні моделі нинішніх класичних “опозитів”, які з заводу мають електростартер та інжектор, обов’язково мають і педаль для запуску силою власних м’язів. Адже мало є задоволень, за силою рівних тому, коли ти після легкого тріску храповика м’яко тиснеш педаль униз і… раптом якось зовсім не синхронно з її ходом під твоїм черевиком оживає і починає ліниво бубніти масивний чотиритактник.
Добре налагоджений двигун мотоциклів КМЗ пускається від першого легкого поштовху педалі кікстартера.
У будь-яке товариство шанувальників “опозитів” КМЗ – реальне або інтернетівське – обов’язково вклиниться людина, яка висловиться майже буквально так: “лайно всі ці ваші совдепівські ночви – ні комфорту, ні надійності, ні швидкості, а ось я взяв “японця” і маю щастя!”
Певно, він буде по-своєму правий. Якщо тільки не брати до уваги, що важкі мотоцикли МТ та їм подібні купують аж ніяк не заради “комфорту, надійності, швидкості”. Кілька відсотків населення цього не розуміє, і в цьому їхня трагедія. А власники “опозитів” для комфорту та швидкості мають інший, більш сучасний транспорт.
“Опозитники” перших моделей (М-72, К-750, К-650) коштують в рази дорожче більш пізніх МТ-10 та МТ-11.
Можливо, ми образимо почуття щирих прихильників київських “опозитників”, але… Мусимо попередити вас: у “Дніпра” є чимало чеснот, але він не ідеальний. Майте на увазі, що коли ви, начитавшись позитивних відгуків власників і захоплених обговорень на форумах, купите собі МТ, на вас може чекати розчарування. Омріяний байк буде погано заводитися, ламатись у кожному виїзді, жерти бензин каністрами і вимагати неможливого – якісних запчастин і сервісу.
Але це теж частина шарму “Дніпра”. Доведеться витратити купу часу і трохи грошей – але рано чи пізно двигун почне шепотіти, ходова попливе над вибоїнами і кожна поїздка приноситиме 100 відсотків задоволення.
Читайте також: Мотоцикли КМЗ “Дніпро” – останні моделі