Як зберегти варіатор в автомобілі: 5 міфів про CVT

Ідея змінити багатоступінчату коробку передач двома розсувними шківами і паском була обкатана на масових легковиках наприкінці 1950-ті. Тоді голландська компанія DAF створила недорогу трансмісію Variomatic, яка замінила “автомат” на бюджетних машинках DAF 600 та її послідовниках.

Проста на перший погляд трансмісія CVT не застосувувалася в потужних автомобілях, аж поки не з’явилися особливі метали для пасів та спеціальні оливи.

Суть варіатора (CVT, Continuously Variable Transmission – англ.) залишається незмінною дотепер: замість валів і шестерень – два з’єднаних пасом конусоподібних шківа, ведучий і ведений. Обидва складаються з двох половинок, які розсуваються спеціальним приводом, змінюючи таким чином робочий діаметр шківів. А разом з діаметром змінюється і передавальне число трансмісії – тобто маємо те, що відбувається при перемиканні передач у звичайній механічній коробці. Тільки без ступеней.

Читайте також: Як перевіряти трансмісію при виборі машини

Схема дуже проста, однак її поширенню довго заважав суттєвий недолік: через постійне взаємне прослизання швидко зношувалися і пас, і шківи. Проблема відступила, коли винайшли металевий пас і особливу оливу, яка одночасно і змащує, і охолоджує, і знижує прослизання.

На поверхнях шківів неодмінно утворюються задири, проте при правильній експлуатації це трапляється зазвичай ближче до 150 – 200 тис. км.

Проте, питання швидкого зношення не знято й до наших днів – саме воно є причиною випадків передчасного виходу варіаторів з ладу. Однак, слід зазначити, що найчастіше розмови про недостатній ресурс варіаторів не мають під собою підстав. Розберемося з найпоширенішими міфами щодо варіаторів – трансмісій CVT.

Так званий штовхаючий (металевий) пас зробив революцію у виробництві CVT, проте він все одно зношується швидше за шестерні “механіки”.

• Міф №1. Варіатор нормально служить лише 50 тис. км. Це неправда. Так, у деяких водіїв CVT виходить з ладу передчасно, але це трапляється і з іншими видами трансмісій. При правильній експлуатації варіатор служить до 200 тис. км, а скажімо, офіційні дилери Nissan в Україні дають гарантію на цей агрегат на 3 роки або 100 тис. км.
• Міф №2. Варіатор не підлягає ремонту. Як і кожен механічний вузол, варіатор можна розібрати і замінити зношені деталі – в першу чергу пас і шківи. Щоправда, не все офіційні представники автомобільних марок визнають такий спосіб рішення проблеми, пропонуючи заміну всього вузла. Зазначимо, що ремонт варіатора – задоволення доволі дороге, часто дорожче за ремонт гідромеханічної АКП.

Читайте також: Коробка передач: робот, автомат чи механіка: у чому різниця

• Міф №3. Варіатор не дозволяє долати перешкоди. В першу чергу така трансмісія призначена для міської експлуатації, для спокійного, розміреного стилю їзди. Нюанс у тому, що металевий пас варіатора не полюбляє крайніх режимів – коли від нього вимагають максимального крутного моменту і максимальної швидкості. Тобто небажано буксувати або рушати, коли колеса впираються в перешкоду, та й довгий рух на максималці теж не дуже корисний. Проте варіатори останніх поколінь менш чутливі до таких режимів, оскільки мають додаткові вузли – “низьку” механічну ступінь (Toyota Direct-Shift ) або гідротрансформатор.
• Міф №4. Варіатор боїться високої температури. Так, шківи і масло варіатора бояться перегріву, проте це не значить, що треба їздити “на холодну”. У типового варіатора доволі вузький температурний діапазон 60^о – 90^оС, тому він боїться не тільки перегріву, а й непрогрітого стану. Тому фахівці радять не навантажувати крутним моментом трансмісію CVT до її прогріву – а це відбувається через деякий час після повного прогріву двигуна.

Для довгої служби варіатора рекомендується не просто міняти в ньому мастило, а разом з тим міняти фільтри і очищати піддон і магніти – накопичувачі стружки.

• Міф №5. Варіатор насправді вимагає заміни масла кожні 40 – 50 тис. км. Це непросте питання. Автовиробники вважають, що спеціальна “варіаторна” олива має служити ледь не вічно. Так, і для CVT марки Jatco, і для CVT Aisin офіційно рекомендують при планових ТО лише контролювати стан оливи, а заміняти її лише за необхідності – по мірі забруднення та зносу пакету присадок. Однак, незалежні сервісмени наполегливо радять міняти оливу – з обов’язковою чисткою піддона і заміною фільтрів – кожні 40 – 60 тис. км. Схоже, і перші, і другі праві. “Офіціали” гарантують безпроблемну і “безсервісну” роботу CVT протягом гарантійного терміну, а “незалежні” хочуть заробити на замінах масла, одночасно продовжуючи життя немолодого варіатора. Адже вважається, що з чистою оливою та фільтрами варіатор прослужить довше.

Рекомендація Авто24

Те, що для довгої служби трансмісії типу CVT до неї треба ставитися з повагою, зрозуміло. Тому якщо ви купили машину з варіатором надовго, варто від самого початку дотримуватись рекомендацій досвідчених сервісменів. На жаль, у випадку із вживаною машиною неможливо знати, як ставився до варіатора перший власник. Тож щоб відтягнути можливий недешевий ремонт, бажано міняти оливу частіше і ще акуратніше долати перешкоди на шляху.

Читайте також: Що краще: який об'єм двигуна вибрати