З одного боку, ні в кого не виникає сумнівів в користі від балансування коліс. З іншого – велика частина водіїв ігнорує цю операцію через те, що мають обидва комплекти шин на дисках і перевзувають автомобіль у власному гаражі. Підкріплює їхню правоту неначе те, що якихось півстоліття балансування коліс було екзотикою. А як було насправді?
Дійсно, в розквіт доби “Жигулів” шиномонтажні пункти з балансувальним станком були навіть не в кожному містечку. І тисячі легковиків якось їздили по шляхах і суттєвих проблем неначе не зазнавали. То може, балансування не таке вже й необхідне?
Сучасні верстати перетворили балансування колеса на швидкий, мало не конвеєрний процес
При обертанні будь-якого фізичного тіла (і колеса в тому числі) навколо власної осі рано чи пізно з’являються вібрації, пов’язані з різницею у масі тіла по різні боки від осі. Це і є так званий дисбаланс. Його треба усунути, якщо ми хочемо, щоб колесо оберталося так, як задумали конструктори автомобіля.
Читайте також: Час перевзувати авто: три головні поради
Кожне колесо складається з кількох деталей: диска, покришки, іноді також – камери і ковпака. Кожну з цих складових виробник намагається зробити відбалансованою самою по собі, але ідеальними вони бути не можуть. До того ж є безліч варіантів невдалого взаємного розташування розбалансованих зон і вентиль, який однозначно порушує рівновагу. Тому ідеально збалансованим автомобільне колесо з шиною-пневматиком бути не може – навіть якщо його складено з геть нових компонентів.
На сталевий (штампований) диск тягарець набивається, на легкосплавний його клеять особливим скотчем
На колесі з пробігом дисбаланс додатково викликають зім’ятий диск, загублений балансувальний тягарець, пошкоджена або нерівномірно зношена шина. Залишилося додати, що дисбаланс є двох видів – статичний і динамічний, і з обома треба боротися за допомогою балансувального верстата та свинцевих тягарців.
Колесо треба балансувати за двома критеріями – статично і в динаміці
Незбалансоване колесо – річ для автомобіля не те щоб принципово небезпечна, але однозначно шкідлива. Вібрації від нього передаються на інші деталі, і деякі з них від того прискорено зношуються. Це стосується протектора шини, шарнірів підвіски, з’єднань кермового управління і часом навіть самого кермового механізму (рейки чи редуктора), іноді від мікроколивань страждає також підшипник маточини та амортизатор колеса.
Читайте також: Які несподіванки можуть чекати на автовласника на шиномонтажі
Найчастіше відчутні для водія вібрації виникають на швидкості близько 60 км/год та в діапазоні 90 – 120 км/год. Якщо проблема трапляється на одному з передніх коліс, тремтіння з’являється на кермі. Коли невідбалансоване заднє колесо, кермо не дрижить, але легке гудіння та дрібні вібрації кузова відчутні. Часто невідбалансоване колесо знаходить собі “підспівувача”, зазвичай у вигляді погано закріпленої деталі оздоблення у салоні, джгута дротів у торпедо, металевих тяг у дверях тощо.
Як же автомобілісти обходилися без балансування, коли шиномонтажні майстерні були рідкістю і більшість автолюбителів монтували колеса у власному гаражі? По-перше, частина автовласників послугу балансування все-таки отримували – на фірмових СТО своєї марки (здебільшого ВАЗ), в колісних цехах державних та відомчих автопідприємств. Крім того, мало не кожна книжка-посібник для автомобіліста містила інструкцію, як відбалансувати колесо власними руками за допомогою елементарного пристрою у вигляді вертикальної стійки, схожої на хрестовину для новорічної ялинки.
Обійтися без балансувального верстата з електронікою цілком можливо. Колись автомобілісти так і робили
Але велика частина автомобілістів у 1950-1970-ті шини справді не балансувала. Адже хтось їздив на зношеній допотопній машині, де вібрації коліс не прослуховувалися на фоні інших шумів, хтось не розганявся швидше 80 км/год (крейсерська швидкість “Запорожців”, “Побед” і “Москвичів” аж до 408-ї моделі), а хтось мав на колесах шини “з наварки”, які не вдавалося відбалансувати в принципі. Втім, це не означає, що сьогодні ми можемо ігнорувати цю важливу процедуру.
Перевіряти балансування коліс на верстаті в шиномонтажній майстерні бажано двічі на рік. Якщо другий (сезонний) комплект шин у вас не має власних дисків, балансування перемонтованих коліс відбувається, так би мовити, автоматично – під час “перевзування”. Якщо обидва комплекти мають власні диски, зручно приурочити перевірку балансування при сезонній заміні коліс – наприклад, коли ви восени зняли літні колеса, по дорозі до місця їх зберігання можна заїхати до майстерні для перевірки балансування.
Від балансування коліс залежить довговічність багатьох деталей ходової частини
Придбавши нову гуму її, зрозуміло, треба відбалансувати після монтажу на диски. Але для більшої впевненості варто повторити балансування нових шин через 1000 км, коли каркас “обімнеться”.
Кожен автовласник повинен знати, як їде його автомобіль при правильно відбалансованих чотирьох колесах. Для цього рекомендуємо в той день, коли всі ваші колеса пройдуть шиномонтаж з балансуванням, поїздити при вимкненому радіо і мовчазних пасажирах. Потрібно, щоб в пам'яті водія відклалися всі звуки і відчуття повністю справних коліс – гул кочення шин по дорозі, рівень вібрацій на кермі, вібрації кузова і “підспівування” їм пластика оздоблення. Щоб коли на одному з коліс з'явиться дисбаланс, ви могли відразу це помітити, не встигнувши звикнути до нештатного гулу і тремтіння.
Читайте також: Коли міняти шини на зиму і чи варто це робити