Масовий виїзд мешканців прифронтових міст в Україні триває. Щобільше, ситуація погіршується – затори на автотрасах в деяких місцях сягають кількох десятків кілометрів. “Авто 24” зібрав досвід кількох днів евакуації, щоб скласти на його основі деякі рекомендації для подорожуючих.
Певно, ці цілодобові потоки автомобілів видно навіть з космосу. Але мешканці багатьох українських міст, містечок і сіл бачать їх впритул – якщо не через лобове скло свого авто, так у вікно власної хати, за яким тягнуться зі сходу на захід сотні і тисячі легкових машин. Що можна зробити, аби полегшити цей сумний маршрут?
На початок другого тижня війни люди масово евакуюються з Харківської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Найбільше автомобілів їде трасами зі сходу на захід країни – через Дніпро, Кременчук, Олександрію, Умань, Вінницю.
Маршрут від східних областей до Львова в мирний час займає 12 – 14 годин. Цими днями – близько двох діб.
Майже на всіх маршрутах зі сходу та півдня трафік дуже щільний. В кращому випадку середня швидкість сягає 30–40 км/год, але таких ділянок мало, часто 250-кілометрові відрізки евакуйовані долають аж за 14 годин – замість звичних 3-4-х. Ускладнює справу поганий стан деяких доріг, але головна причина (крім неймовірної кількості машин) – численні блокопости, влаштовані мало не в кожному селі.
Читайте також: В евакуацію: як підвищити вантажопідйомність автомобіля
Утворюються затори і через непристосованість автошляхів до такого трафіку. Так, великі корки утворювалися, наприклад, на Кіровоградщині – на об’їзній обласного центру та перед Уманню, тобто там, де кілька потоків транспорту зливалися в один.
Затори біля Умані взагалі рекордні, адже протягом дня змінюються з 18 км до 60 км! Воно й не дивно, адже біля цього містечка зливаються в один потік потоки з Києва (з півночі), Одеси (з півдня), Харкова, Полтави та Дніпра (зі сходу). Знавці радять після Умані не прямувати просто на Вінницю, а шукати другорядної паралельної дороги у тому ж напрямку – наприклад, через Білу Церкву, Кременець, Любар або навпаки, південніше. Але варіант зміни маршруту залежить від його кінцевого пункту, який у багатьох біженців остаточно не визначений.
На західних кордонах України простягнулися черги машин на десятки кілометрів.
Свій великий затор є і на півдні – з Одеси машини людей, що евакуюються, прямують до Молдови та Румунії. І черга на перехід молдовського кордону починається відразу за блокпостом на виїзді з міста. Очікування у черзі – більш як півтори доби. Деякі покидають машини та йдуть з валізами по узбіччях пішки – так виходить набагато швидше.
Попри комендантську годину у населених пунктах, трасами машини йдуть і вночі – принаймні, там, де це дозволяють постові на блокпостах.
Читайте також: Продовжити рух: як справити авто під час евакуації
Перевантаженість автошляхів призвела до того, що мандрівники до західного кордону вже не вкладаються в один-два дні у своїй поїздці до Львова або Закарпаття. Додалася ще як мінімум одна ніч, яку провести бажано не в полі. Але якщо проявити активність, ночівлю можна знайти у містах, через які проходять автотраси. Треба ще за кілька годин до запланованого прибуття у той чи інший населений пункт шукати у соцмережах групи місцевих волонтерів, які займаються питанням біженців. На ніч людей розселяють в лікарнях, школах, церквах. Це завжди тепле приміщення, в багатьох випадках – з харчуванням, але не завжди з ліжками у звичному розумінні цього слова.
Біженці дістаються кордонів країни або локацій на Західній Україні з ночівлями по дорозі. Притулок надають церкви та місцева влада на шляху слідування.
Якщо доїзжаєте до міста вночі, коли діє комендантська година, на блокпосту треба повідомити адресу, за якою в них домовлено щодо ночівлі. Тоді волонтер, що має спеціальну нічну перепустку, проводить машину до місця. Принаймні, в такий спосіб влаштована справа у деяких населених пунктах у центрі України (на трасі Н-01). Найчастіше ночівля безкоштовна.
Часто там, де біженців приймають на ночівлю, вони можуть повечеряти, адже і в лікарнях, і при храмах зазвичай є кухня і приготована гаряча їжа. Крім того, в місцях, де стоять довгі черги машин, віряни місцевих церков або просто небайдужі мешканці роздають чай та бутерброди. Але, як показує досвід спілкування журналістів “Авто 24” з біженцями, багатьом з них аж ніяк не до їжі, і деякі нормально повечеряти погоджуються лише перед сном.
В населених пунктах, віддалених від місць боїв на АЗС є пальне, хоча і з чергами по 10 – 15 машин. Гірше на автотрасах – черга тут може сягати кілометра. На деяких заправках є ліміт: відпускають лише по 10 чи 20 л на одну машину, або на певну круглу суму – для прискорення черги. Сорти палива на АЗС майже завжди не всі, тож перш ніж покинути потік транспорту на дорозі й стати у чергу, переконайтеся, що потрібне вам пальне є у продажу. Щодо цін, однозначної картини немає: деінде на навіть основних трасах вони в цілому відповідають довоєнним, але далі від центру країни на захід вони піднімаються. Тут же з’являються АЗС без позначень ціни на стелах, але відкриті та з заправником біля колонок. Автогаз LPG на деяких станціях коштує в районі 18 – 19 грн., на деяких брендових – усі 25 грн.
Багато автомобілів, що виїжджають із зони боїв, відзначені імпровізованими написами "Діти"
Проте, частина евакуйованих мають у багажнику власний запас пального і починають заправлятися на АЗС лише після перших 300–400 км дороги. Багато зайвого пального з’їдають затори, відбирає свою долю і зима – в морози, які повернулися у вихідні, навіть у пробках доводиться стояти з працюючим двигуном, аби гріла “пічка”.
Напружена ситуація з трафіком обмежує можливості маневру евакуйованих. Тобто зміна кінцевої точки поїздки може коштувати ще одного – двох днів дороги. Тому наша порада – заздалегідь або ще на першому етапі поїздки сплануйте, куди ви будете їхати, і відповідно цього прокладайте маршрут. І звісно, в такій ситуації варто мати запасний варіант, до якого теж має бути прокладений маршрут.
Читайте також: Як рухатися на авто в умовах масової евакуації