Мотоцикли Jawa були чи не найбажанішими для українських байкерів протягом другої половини XX ст. Але чехословацький виробник постачав свою продукцію не лише до радянських республік, причому для інших ринків у нього були особливі моделі.
Бездонний радянський ринок мототехніки був дещо специфічним. Абсолютній кількості споживачів потрібна була робоча конячка – проста, надійна і ремонтопридатна. Інші міркування стояли не на другому, а певно, на десятому плані. Але разом з сотнями тисяч “Яв” щорічно мотоциклісти тієї пори отримували додаткові якості: комфорт та задоволення від їзди.
Починаючи з середини 1950-х років радянські – у тому числі і українські – споживачі отримували доступ до мотоциклів Jawa кількох поколінь.
У порівнянні з вітчизняними та іншими мотоциклами-іномарками Jawa здавалася гарненькою іграшкою: ретельно підігнані деталі оздоблення, стиль у кожній дрібничці, м’які ходи важелів та педалей, легкий старт мотора... На ходу – мінімум вібрацій та шумів, ніяких тобі випадкових поламок.
Читайте також: Які були мотоцикли “Ява”: пригадуємо моделі минулого
Мінуси у чехословацьких мотоциклів теж були, але техніки без них не буває. Одне слово, мотоциклами з Чехословаччини вітчизняні мотоциклісти були задоволені. Між тим, було у модельній лінійці Jawa Moto дещо особливе, що не потрапляло на максимально спрощений радянський ринок.
В Україні звикли, що “Ява” має бути червоною, але в інших країнах марка мала ширшу кольорову гаму. На фото – Jawa 350 Californian з системою Oilmaster.
Ця чехословацька модель могла б постачатися на схід, адже цілком відповідала критеріям простоти і надійності. Але на той час до цього ще не були готові ані виробник, ані споживач. Між тим, модель була майже революційною: в ній зібрали усі новації перших повоєнних років. Зварна трубчаста рама, телескопічна гідравлічна вилка спереду, м’яка “свічка” ззаду, 250-кубовий двотактний одноциліндровий двигун, 9 к.с. потужності та напівавтоматичне зчеплення.
Jawa Perak виявилася чи не єдиним сучасним мотоциклом у перші повоєнні роки: героїчні чехи створювали її просто під час нацистської окупації.
Зовні – сама лаконічність, нічого зайвого, сховані не лише прилади та контрольні лампи, а й карбюратор. До речі, Perak чеською мовою значить пружний – так споживачі оцінили плавність ходу.
Дуже цікавий мотоцикл, головною відмінністю якого був двигун. Передовий для свого часу чотиритактний 0,5-літровий силовий агрегат розвивав 26 – 28 к.с. Причому робив це не по-тракторному – “на низах”, а “вгорі”, на 5500 об/хв. Двоциліндровий двигун мав розподільчий вал у голівках циліндрів, що для середини минулого століття було прогресивним рішенням – недаремно цей факт винесли у назву моделі (OHC).
Потужна півлітрова Jawa 500OHC відрізнялася доволі передовим як на початок 1950-х двигуном. Максимальна швидкість – 135 – 145 км/год.
Система змащування була налагоджена по-літаковому, з сухим картером та 4,5-літровим баком для оливи. Показово, що екіпажну частину в цілому зберегли від тодішньої 250-кубової моделі.
Люди, які приймали рішення щодо співробітництва з Motokov (експортна кампанія Чехословаччини), вирішили що для радянських споживачів такий байк закуповувати не варто. “Для чого нашим швидкість 135 – 147 км/год”, – певно, подумали великі начальники.
Цей дуже цікавий мотоцикл мав змінити на конвеєрі основну модель – “стареньку” Typ 360 (вона ж “сливка”), але з новизною вийшов, як то кажуть, перебір. “Бізон” відрізнявся від попередніх не лише нетривіальним дизайном, а й конструкцією основної частини – рами. Вона була не трубчастою просторового типу, а хребтовою, та ще й звареною зі складних штампованих елементів.
Bizon мав стати черговою моделлю після “сливки”, але споживач його не прийняв. Чехи відреагували швидко: за 2 роки запустили ще одну новинку.
Двигун був підвішений під рамою на двох точках, а задня підвіска стала більш стійкою в поперечному напрямку. Радикалізм у конструкції призвів до збільшення маси та погіршення керованості через високий центр ваги. В екстер’єрі до сміливого бензобаку додалися такі естетичні вади (з точки зору давніх прихильників марки) як грубі зварювальні шви на найвидніших місцях рами. Замалим вийшов хід підвіски обох коліс – 125 мм спереду і 90 мм ззаду.
Читайте також: Пригадуємо мотоцикли молодості: “Иж Планета Спорт”
Є відомості, що зазначена модель засмутила експертів основного покупця “Яв” того періоду – радянських товарознавців. “Не пішов” Bizon і на інших ринках, було випущено сумарно 4591 екземпляр з моторами 250 і 350 куб см. Так чи інакше, але до Союзу і України зокрема жоден з “Бізонів” не потрапив. Наскільки відомо “Авто 24”, сьогодні українські колекціонери такої моделі теж не мають – принаймні ті, які не приховують свої зібрання від громадськості.
В цілому це була звичайна модель Typ 360, але з доданням до коробки передач автоматичного відцентрового зчеплення. Замість звичайного “кошика” з набором дисків-пластин на первинному валу коробки сиділа відцентрова муфта. Вона була подібна до тих, що застосовуються нині на скутерах, але працювала у масляній ванні.
Зовні Jawa Automatic відрізнялася опуклою лівою кришкою двигуна (не плутати з приливом системи Oilmaster, який менше і розміщується ближче до передка).
Коробка так само мало чотири передачі і потребувала їх перемикання педаллю, але при цьому достатньо було просто кинути газ. Важіль зчеплення на лівій стороні керма все одно був на місці – ним можна було допомагати при рушанні, залишався і напівавтомат зчеплення, пов’язаний з цим важелем.
Близько 90% всієї продукції Jawa Moto поглинав радянський ринок, але деякі моделі непогано купували і в країнах Заходу.
Модель на агрегатах базової на той час моделі “старенької”. Але зовні це був зовсім інший мотоцикл. Нехай не такий стильний, як Typ 360, але візуально легкий, динамічний, у чомусь навіть бешкетний. Модель добре продавалася не лише у Штатах, а й по усьому світу, і досі вважається найвідомішим виробом бренду.
Jawa Californian називають найвідомішою “Явою” у світі. Без особливих новацій, але головними козирями були безвідмовність та комфорт.
На відміну від європейців, двотактний двоциліндровий двигун не потребував змішування бензину з оливою перед заправкою. На “Каліфорнії” була система Oilmaster з окремим бачком для мастила та помпою. Вана сама подавала оливу до карбюратора, дозуючи її відповідно до обертів. У Союзі про Californian знали лише з рекламних плакатів, які прикрашали шоуруми фірмових “явівських” магазинів. У Києві, до речі, такий був на Куренівці.
Читайте також: У чому різниця між “Жигулі” та Lada