Сумна доля Київського мотозаводу розбурхує душу не тільки українським мотофанатам. Зіставляючи на цьому тлі першу і останню моделі КМЗ, експерти Авто24 помітили певну закономірність...
Ніякої містики – нам просто здалося, що між початком заводу в 1945-му і його безславним кінцем – важко навіть сказати, в якому році – є реальний зв'язок. Який при певному розкладі міг би б зіграти на користь одного з найбільших підприємств мотопрому в Європі.
Субтильний на вигляд, "Киянин" створювався для європейських умов експлуатації. Але його безвідмовність вражала навіть досвідчених технарів.
Первістком Київського мотозаводу був "Киянин", модель КМЗ К1-Б. У нинішньому розумінні це був мопед, точніше – мофа, практично всього лише посилене велосипедне шасі з моторчиком. Але за поняттями 1930-40-х років це був легкий мотоцикл. Тим більше, що деякі "дорослі" елементи у "Киянина" все-таки були: м'яка підвіска переднього колеса з демпфером, електрообладнання з потужною фарою, спідометр з одометром.
Читайте також: Чому іноземці вивозять з України мотоцикли МТ “Дніпро”
Двигун у "Киянина" був потужністю 2,3 к.с. при скромному об’ємі 98 "кубиків". У коробці передач – всього дві ступені, приводний ланцюг від неї тягнувся до заднього колеса, де стояла класична велосипедна втулка Torpedo (типу Sachs, якщо вам це щось говорить) з муфтою вільного ходу і гальмом. Велосипедні педалі теж були на місці, і від них теж йшов ланцюг до заднього колеса. Таким чином, за великого бажання можна було їхати на м'язовому приводі, але це було нелегко, та й призначалися педалі насамперед для пуску двигуна і гальмування – шляхом обертання назад, як на велосипеді.
Первісток Київського мотозаводу мав свою таємницю народження: спочатку він був відомий як Wanderer-1Sp 1938 року. Його 98-кубовий мотор фірми Sachs використовувався і іншими європейськими виробниками мототехніки.
Чому першим вітчизняним післявоєнним мотоциклом стала саме така модель? Люди, відповідальні за мотопромисловість, вибрали те, що було необхідно населенню і що легко було поставити на конвеєр: простий, дешевий і безвідмовний транспорт. Простим і дешевим він був завдяки конструкції, а за безвідмовність спасибі німцям – переможена Німеччина компенсувала втрати нашої економіки в числі іншого і поставками двигунів Sachs для "Киянина".
Ескортні мотоцикли завжди були флагманами модельної лінійки КМЗ. Екземпляри, що відслужили свій термін в Кремлі, повертали на завод.
Навіть досвідчені армійські інженери, знайомі з усією можливою і неможливою трофейною і лендлізівською технікою, були вражені пусковими якостями і надійністю двотактного моторчика. Через пару років, побудувавши свій ливарний цех, кияни почали робити цей силовий агрегат самостійно. Подібні мотоцикли перед війною стали основою моторизації Європи, для мільйонів громадян Старого світу вони стали першим механічним транспортом. Надійність, дешевизна і економічність при невисокій ціні зробили їх популярними в широких верствах населення, в тому числі і не підкованого технічно.
Читайте також: Як відрізнити військові мотоцикли “Дніпро” від підробки: 10 відмінностей
КМЗ К1-Б, побудований, до речі, за зразком суперпопулярного німецького Wanderer-1Sp 98, теж мав успіх. З роками він обріс модифікаціями, але до початку 1950-х економіка Союзу злегка оговталася від наслідків війни. І прийшов час робити щось більш корисне для народного господарства і армії, ніж легкий одномісний мотоцикл. У Києві отримали завдання налагодити виробництво важкого багатоцільового мотоцикла з боковим причепом за зразком довоєнного М-72. І це було зроблено в кінці 1952 року. Прийнятий до масового випуску важкий байк-оппозитник, як не крути, став останньою базовою моделлю КМЗ. І саме він після кількох глибоких рестайлінгів привів завод до його сумного фіналу в 2008 – 2012 рр.
Важкі мотоцикли з боковим причепом були єдиним наповненням модельної лінійки КМЗ після 1952 р.
А якби керівництво КМЗ відмовилося вчасно від цього архаїчного і ненажерливого динозавра з коляскою на користь легкого індивідуального "коника" типу масового економічного скутера – все могло б скластися зовсім по-іншому. Але про первістка заводу, масового малокубатурного КМЗ К-1Б, вчасно ніхто не згадав. І замість того, щоб створити його сучасний аналог і запропонувати ринку замість старих "японців" і китайців, на заводі намагалися випускати трицикли, турери, чоппери – по суті на базі все того ж довоєнного BMW R71. Як екзотика для гурманів – ще куди не йшло, але для порятунку величезного підприємства (розташованого, до речі, мало не в центрі столиці) – ідея ніяк не годиться. І не згодилася.
Першим важким КМЗ був М-72, створений на основі німецького BMW R71 зразка 1938 року. Перші роки ця модель поставлялася тільки в Радянську Армію.
Але про втрачені шляхи порятунку Київського мотоциклетного ми можемо поговорити наступного разу. А щодо останної його моделі: якщо брати до уваги багатосерійне виробництво, то це був базовий МТ-11 – з 0,65-літровим мотором потужністю 32 л.с., 4-ступінчастою МКП і бічним причепом. Це на його базі будувався і МТ-16 з ведучим колесом коляски, і ескортні красені 14.9 для кремлівських кортежів, і одинак "Соло", і "Чоппер" з пафосним обвісом і "п'ятиступкою", і "Вінтаж" прощальної редакції зразка 2017-го...
Читайте також: Муки вибору 1980-х: який мотоцикл краще – “Ява” чи “Чезет”