Багато хто здивується, коли дізнається, про що йдеться. Так-так, легендарна "Волинь" – луцький всюдихід без компромісів, який перш ніж стати першим "всюдиходом", кілька років побув першим вітчизняним передньопривідним авто. У той час, коли хвалені гіганти автопрому тільки примірялися та прицілювалися до нового типу приводу.
В пору його активного життя малятко “Волинь” – офіційно ЛуАЗ-969 – натерпівся образ від столичних снобів не менше, ніж горбатий “Запорожець”. Безліч прізвиськ, з яких найбльш лагідним було “пан сам склепав”, супроводжували всі версії та рестайлінгові модифікації “ЛуАЗика”. Але він знай собі невтомно місив бруд, сніг, пил і каміння не тільки на одній шостій частині суші, а навіть за її межами.
До 1979 року ЛуАЗ-969 був таким страшненьким, що непосвячені громадяни приймали його за саморобне авто. Але прохідність його була на рівні УАЗу, за що "Волинянку" люблять й зараз.
Найнижчу сходинку в неофіційній табелі про ранги радянського автопрому всюдиходик не дарма ділив з "горбатим”і "вухатим". Як ніяк, ЛуАЗик був рідним братом “Запорожця”, можна сказати – його сільським родичем.
Читайте також: Яким був перший ЛуАЗ: історія секретного автомобіля
На початку 1960-х на платформі ЗАЗ-965 створювалося невелике сімейство компактних автомобільчиків. У нього входили базовий седан, розвізний фургончик, машина підвищеної прохідності для села і навіть плаваючий армійський транспортер, придатний для десантування та використання безпосередньо на полі бою.
Найближчим родичем ЛуАЗ-969 був армійський плаваючий транспортер переднього краю ТПК (він же ЛуАЗ-967)
Седан став знаменитим "горбатиком", фургончик ЗАЗ-970 (сьогодні сказали б мікровен) до конвеєра не дійшов, унікальна амфібія ТПК і сьогодні залишається неперевершеною, а сільський універсальний автомобіль назвали ЗАЗ-969 і з 1966 року почали виробляти на наймолодшому автозаводі країни – ЛуАЗі в Луцьку.
У нашій історії не було автомобіля, який більше підходив би під винесену в підзаголовок ідіому. Найпростіший коритоподібний кузов із вваренною в днище рамою (через півстоліття люди з Land Rover/Range Rover зроблять таку ж і назвуть такий варіант інтегрованою рамою) отримав стандартний силовий агрегат від “Запорожця”.
Читайте також: Made in Lviv: коли ЛАЗ був кращим європейським автобусом
Здавалося б, дива техніки: із заднемоторного народного автомобільчика вдалося малою кров'ю зробити повнопривідний позашляховик! Пара хитрих і недорогих рішень – і конструктори змогли обійтися без роздавальної коробки, ще й машинка отримала не тільки другу провідну вісь, але і супертягову “повзучу” передачу! І щоб зовсім вже заплутати вас, скажемо, що ЗАЗ-969 спочатку був суто передньопривідним – нагадаємо, це з мотором від задньопривідного “запіка”!
У конструкції 969-го застосовувалася частина агрегатів і вузлів від серійних авто, але концепція і компонування всюдихода були унікальними
Такий конструкторський єралаш пояснювався просто. Коли з задньомоторного седана “Запорожця” робили переднємоторний всюдихід, двигун в одному блоці з коробкою передач, головною передачею і півосями просто перенесли вперед і розгорнули на 180 градусів. Був двигун ззаду – став спереду, були колеса задніми – стали передніми, тільки і всього.
Справжні дива починаються далі – коли конструктори змогли прилаштувати до коробки передач задню кришку, в якій помістилася додаткова “повзуча” передача й вивід валу відбору потужності до другого ведучого мосту – заднього, з примусовим підключенням.
Вал, який з'єднує коробку з редуктором заднього моста, ми звикли називати карданом, але у випадку з "Волинянкою" це не так. Ніяких шарнірів – ні Кардана, ні Рцеппа, ні Бендікс-Вейсс – тут немає. Вал прямий і цільний, а щоб дотримати співвісність, він укладений в герметичну трубу, жорстко з'єднану з обома агрегатами (до речі, це відгомін спорідненості з плаваючим армійським транспортером ТПК).
Читайте також: Важкий інтернаціонал: якиим був перший КрАЗ
Ведучий задній міст для ЛуАЗу довелося винаходити з нуля, оскільки запозичити його у "Запорожця" не було змоги – через його відсутність. Додатково його диференціал оснастили механізмом блокування, щоб у разі буксування весь крутний момент не йшов на одне колесо. Нам не раз доводилося випробувати ЛуАЗ у справі, в снігу, бруді і відвертому болоті, і нам здалося, що без блокування “дифа” цілком можна було обійтися – настільки сильний позашляховий арсенал машини в цілому.
Повний привід, кліренс в 285 мм, незалежна підвіска, "повзуча" передача, блокування "дифа", тяговитий мотор від серійного легковика – ось рецепт безкомпромісного і дешевого позашляховика
Ми не сказали ще про колісні редуктори – одноступеневу передачу, розміщену у кожному з коліс. Вони підвищують тягу на колесі і збільшують кліренс до гігантського за нинішніми поняттями значення – 285 мм, і це при майже іграшкових 13-дюймових колесах! Ще один “позашляховий” плюс полягає в повністю незалежній підвісці машини, навіть сучасні позашляховики і кросовери не завжди мають таку. До того ж замість громіздких пружин конструктори використовували компактні і енергоємні торсіони – як на танках, потужних американських позашляховиках і французьких малолітражках.
Читайте також: Яким був перший “Запорожець”: п’ять секретів горбатого
Навіть на одному тільки передньому приводі "Волинь" впевнено йде по слизьких дорогах, по глибоких коліях і суцільному місиву, а після підключення "задка" її завзяття подвоюється. Моторчик машини не дуже потужний, 30 або 40 к. с., в залежності від року випуску, і в якісь моменти може здатися, що він слабенький. Але після включення нижчої, “мінус першої” передачі це враження відразу стирається.
Але до 1971 року машина випускалася без ведучого заднього моста, через проблеми з виробництвом його редуктора. Машина випускалася без труби трансмісійного вала і без редуктора заднього моста. Спочатку конструктори соромилися позиціонувати таку машину як сільський позашляховик і в першій половині 1969 р. налагодили випуск її “міського” варіанту – розвізного фургона з суцільнометалевим кузовом і вантажопідйомністю 400 кг.
Перший вітчизняний передньопривідний автомобіль в серійному виробництві був розвізним фургончиком. Потім йому дали привід 4х4 і забрали жорсткий дах – і вийшов всюдихід ЛуАЗ
До речі, саме до 1969 р. машина називалася ЗАЗ-969, після чого її перейменували в ЛуАЗ-969 – бо ще у 1967-му ЛуАЗом назвали і весь автозавод, який до того називався ЛуМЗ – Луцький машинобудівний. Сам автомобіль офіційного власного імені за 36 років випуску (1966– 2002) так і не отримав. Назва “Волинь”, хочь і прикрашала борта перших виставкових екземплярів, згодом не потрапила в офіційні документи і зустрічалась лише в журналістських матеріалах, ставши разом з ласкавим ім’ям “Волинянка” народною назвою.
Читайте також: Яким був перший український автомобіль