Власне ім’я від користувача, навіть якщо воно не дуже милозвучне – ознака успіху, як не крути. Як мінімум це значить, що продуктом користувалося багато людей протягом чималого періоду. Разом з ветеранами мотосправи "Авто 24" пригадав прізвиська, якими називали свої мотоциклів наші батьки та дідусі.
Етимологія прізвиськ, як і походження висловів народної мудрості, стала темою не для одної дисертації. Внесемо і ми свою лепту у цю справу, тим більше, серед нас ще чимало тих, хто свого часу здіймав куряву на цих самих “стареньких” та “макаках”.
За радянських часів мотоцикл позиціонувався не лише як засіб для розваг, а й як транспорт для щоденних поїздок
Читайте також: Муки вибору 1980-х: який мотоцикл краще – “Ява” чи “Чезет”
Звісно, це про “ІЖ Планета Спорт”. Пес – слово, співзвучне промові літер П та С, якими часто кратко позначали цей ІЖ. Іноді на нього казали також просто “Спорт”, причому при відмінюванні наголос робили на останній склад: не “СпОрта”, а “СпортА”.
“ІЖ Планета Спорт” не мав собі рівних у тій країні, тож щоб представити його, замість імені було достатньо озвучити дві літери: Пе еС
Найпотужніший на вітчизняних шляхах мотоцикл-”одинак” (32 к.с.) викликах повагу в усіх, хто хоч трохи тямив щось у мототехніці. Але купували його не всі – по-перше, він коштував аж 1000 крб., а по-друге, вимагав особливої мужності при керуванні.
Цим теплим словом і дотепер звуть чехословацькі мотоцикли Jawa серій 354 та 360. Прізвисько з’явилося після того, як на ринок вийшла наступна модель “Яви”, але називати відправлену у відставку стильну машину старою ні в кого, певно, не повертався язик.
Прізвисько “Старенька” у СРСР отримали усі Jawa серій 354 та 360. Але це сталося лише після появи новішої моделі
А ось старенька – це зовсім інше, тим більше, що і м’які лінії її екстер’єру цілком відповідали лагідній фонетиці цього слова. А ще моделі цієї лінійки називали Сливкою – за характерну форму баку.
Народна назва для ще однієї Jawa – серії 634 у ранніх модифікаціях аж до 634.4.03. Як і попередниця Старенька, серія 634 на радянському ринку спочатку була темно-червоного кольору. У 1976 році вона поміняла колір на яскраво-червоний, і для того, щоб відрізняти рестайлінгову версію від ранньої кращого імені годі було й шукати.
Ідентифікувати ранні модифікації Jawa серії 634 найпростіше виявилося за кольором – тому їх так і називали: Вишневка
Своє ім’я, навіть декілька, отримала і остання з “Яв”, які продавалися у Союзі – серії 638. В неї були розвинені панелі облицювання, незвичні для радянських мотоциклістів тієї пори, тож за цією головною ознакою модель і отримала своє прізвисько.
В технічному плані остання на радянському просторі “Ява 638” була неоднозначною, але зовнішність її справляла враження
Іноді її також називали “люксовою”, хоча історики чехословацької марки кажуть, що сам завод позиціонував як “Люкс” лише одну з пізніх версій Пенала.
Чехословацький Cezet найчастіше “Чезетом” і називали, але іноді молоді мотоциклісти зривалися на таке скорочення. При тому, що основні агрегати і системи мотоциклів цієї марки були від Jawa, вони мали власну, полегшену екіпажну частину. Що давало підстави позиціонувати Cezet як спортивний молодіжний мотоцикл. І молодь, власне, з цим погоджувалася.
Cezet як не дуже практичний найчастіше обирали молоді хлопці. Їхня схильність до спрощення і скорочень породила сленгове ім’я Чиза
Читайте також: Як відрізнити військові мотоцикли “Дніпро” від підробки: 10 відмінностей
Тут все ясно – так на сленгу називали всі мотоцикли іжевського заводу (350 куб. см, 18 – 28 к.с.) у 1970 – 1990-ті. Звісно, часто для ясності доводилося додавати “Планета третя” або, скажімо, “Четвертий Юпітер”.
ІЖів одночасно продавалося та експлуатувалося ледь не десяток моделей, тому крім прізвиська Їжак часто доводилося додавати ім’я моделі та індекс
Проте, одноциліндрові “Планети” молодь здебільшого не шанувала (ІЖ ПС – окремий випадок), хоча вони справедливо вважалися більш надійними. Юні мотоциклісти більше любили двоциліндрові “Юпітери”, які при тих же 350 “кубиках” об’єму видавали більшу потужність і краще крутилися “на верхах”.
Так по старому називали мотоцикли “Восход” люди старшого покоління, які знали цю 175-кубову техніку Ковровського мотозаводу саме під брендом “Ковровець” (до 1965 р.).
Нічого дивного не було у тому, що “Восход” іноді називали Ковровцем – за першим найменуванням мотоцикла ковровського заводу ім. Дегтярева
Так шанобливо говорили і на ірбітський “Урал”, і на київський “Дніпро”. В країні були два виробника, які випускали мотоцикли з 650-кубовими чотиритактними моторами-опозитниками, і мати такий мріяли багато хто з хазяйновитих чоловіків.
Це у нас важкі опозитні мотоцикли були транспортом для хазяйновитих чоловіків, у а Європі на “Дніпрі” роз’їжджає сам Челентано
Принципової різниці між “Уралом” і “Дніпром” не було, купували той, який траплявся у магазині, тому і класифікували їх у народі терміном “важкий”, а не за типом двигуна (це тепер МТ “Дніпро” та його родичів називають “опозитами”). До речі, поняття “важкий мотоцикл” було тоді офіційним класом у типажі вітчизняної мотопромисловості.
Так трошки зневажливо йменувала молодь мотоцикли “Мінськ”. А дарма, адже найменший з радянських мотоциклів міг дати фору за безвідмовністю будь-якому Їжаку. Проста і невибаглива конструкція, а також мала вага зробили його популярним серед людей середнього віку, кому потрібен був невибагливий транспорт для недалеких поїздок.
Макаку (від народження – “Мінськ”) шанували не лише на селі. Городяни її тримали навіть у квартирах і підвалах багатоповерхівок, закочуючи сходами по дошці.
Узагальнююча назва для мотоцикла з боковим причепом – коляскою. В Союзі масово експлуатувався цей вид транспорту, причому практично всі мотоцикли з двигуном 350 куб. см могли експлуатуватися у триколісному варіанті. Винятком були IЖ ПС та Cezet, які вважалися спортивними і не мали на рамі відповідних місць для кріплення причепу. Panonnia, навпаки, маючи двигун лише 250 куб. см, комплектувалася власною коляскою.
Коляски до ІЖів та “Яв” вільно продавалися у магазинах.
Для вітчизняних машин продавалися зручні моделі марки БП Вятсько-Полянського заводу, а для Jawa склопластикові коляски постачалися з Чехословаччини – марки Velorex. Важкі мотоцикли “Урал” та “Дніпро” без колясок не продавалися і більше того – експлуатувати ці справді важкі і потужні байки у двоколісному варіанті не дозволялося. Винятком були міліцейські “Урали” та ескортні “Дніпри”, але на них їздили спеціально підготовані люди.
Швидше за все, ми згадали не всі прізвиська, якими нагороджували вітчизняні мотоциклісти минулого століття, адже ані ми самі, ані наші експерти не жили у тій країні протягом всього ХХ століття. Тим більше, що частина назв, певно, були регіональними. Але дух епохи і силу кохання наших батьків та дідусів до своїх залізних коней, сподіваємося, з цим імен можна зрозуміти.
Читайте також: Військові мотоцикли: для чого “Дніпру” повний привід