Час від часу у потоці транспорту трапляються машини, в яких явно є щось зайве на кузові. “Авто 24” розбирався логікою незрозумілих нагромаджень на автомобілях різних моделей.
У свідомості більшості людей легковий автомобіль повинен мати такий собі гладкий, симетричний вид з дотриманням пропорцій, які хтось колись проголосив класичними. Тобто навіть якщо модель геть невідома, ми розуміємо, що в її образі “рідне”, а що чужорідне.
У світі автомобілів прийнято ховати всі системи та агрегати в кузові – але так виходить не завжди. Причому іноді механізми навмисне виставляють напоказ.
Але ж “артефакти”, які спотворюють (на нашу непрофесійну думку) образ тієї чи іншої побаченої на дорозі машини, насправді чомусь там з’явилися. І, як не дивно, дуже часто до їхньої появи доклали рук дизайнери – ті самі, які мусили б пильнувати чистоту стилю та гармонію. Власне, маємо кілька різних прикладів.
Читайте також: Як автовиробники обдурюють з типом кузова
Дуже характерний приклад буквально з наших днів – загадкова коробка., прилаштована на вікні модного позашляховика. Це була інтрига, яка не розгубила свого напруження дотепер, хоча з моменту презентації моделі минуло вже 3 роки. Прилаштований збоку акуратний бокс став чи не найцікавішою родзинкою нової моделі, і його призначення дотепер відомо не всім. Тим більше, що він є не на кожній машині.
Таємничий бокс на вікні нового “Дефа” – зовнішній бардачок, корисний для завзятих мандрівників. Коштує, між іншим, кількасот євро.
Насправді це – міні-багажник, відсік для зберігання речей, які мандрівникові бажано тримати під рукою. Хтось думає, що це будуть брудні буксирні троси та рукавички, хтось уже придбав цей чарівний бокс у комплекті з посудом для пікніка. Одне слово, як на нас – цілком маркетинова річ, мила деталь, без якої цілком можна було б обійтися. Але придумано добре, браво!
Подібні незрозумілі нагромадження на стильних тілах французьких машин зустрічалися під час Другої світової війни. В окупованій німцями Франції з осені 1939 р. було заборонено вільний рух дорогами тих машин, які працювали на бензині або дизпаливі. Виручали газогенератори – пристрої, які “заправлялися” дровами і просто на борту автомобіля виробляли з них горючий газ – на якому міг працювати звичайний бензиновий двигун. Газген сам по собі мав не дуже привабливий вигляд – громіздка колона власне генератора, балони охолоджувача, два фільтри, вентилятор наддуву…
Певно, це диво могли створити лише французи з їхнім почуттям стилю та виробничими можливостями: зробити газген для авто красивим дуже непросто.
Але французі навчилися ховати все це під більш-менш привабливі капоти, та ще й при цьому частково вбудовуючи газген в кузов машини. Так, з одного боку, відсутність кожухів на швидкість впливає, а з іншого – завдяки цій “красоті” користуватися машинами на дровах змогли набагато ширші кола населення. Адже завдяки такій інтеграції генераторів “дров’яні” автомобілі припинили бути техногенними потворами – гібридами паровозу та ТЕЦ на колесах.
Читайте також: Як зробити авто на дровах: машини-газгени
Вважається, що першим такий трюк використали дизайнери Ford Motor Company для нового бренда Continental. Вони створювали розкішне люксове купе, якому потрібен був особливий дизайн. Автомобіль Continental Mark II першого покоління (1956 р.) був тоді найдорожчим авто Америки з ціною $9 966 доларів в базі ($100 811 на гроші 2022 р.).
Ще одна дизайнерська удача – перетворення запаски на прикрасу. Або як мінімум – на елемент особливого стилю. Все розпочалося з Ford Motor Company .
Під горбом на кормі справді була запаска, вона стирчала вгору чітко посеред прорізу багажника і заважала вкладати сумки та валізи. Але щасливим власникам (яких виявилося всього 3000 осіб) це було байдуже, адже головне, що машина мала незвичний вигляд.
Як це було заведено у ту пору, копіювати ідею запаски, яка випинається через кришку багажника, кинулися інші бренди. І хоча термін Continental tire декоративна задня запаска отримала ще до Другої Світової, на Mark II вона отримала друге дихання. У тому числі було чимало варіантів, коли запаска насправді лежала в підлозі багажника, але бутафорська виштамповка все одно прикрашала його кришку.
Якщо на капоті Subaru Impreza є така споруда, яка, в залежності від покоління, нагадує чи то горб, чи то дзьоб, то значить, це Impreza WRX з 2,0-літровим опозитником та турбонаддувом. Додаткове повітря потрібне для кращого охолодження інтеркулера – радіатора, який готує повітря до примусового закачування у горизонтально розташовані циліндри Subaru. Власне, просто під цим забірником інтеркулер і розташований.
Трохи дивна, трохи стильна, часом виразна – але завжди ознака турбонадуву під капотом. Йдеться про фірмову “ніздрю” у Subaru Impreza.
Це шнорхель, він же шноркель – і приблизно те саме ви можете спостерігати не лише у дорогих прокачаних позашляховиків, а й на деяких тракторах ХТЗ. А взагалі девайс для забору повітря у двигуни з поверхні над водою винайшли для підводників – щоб субмарини могли заряджати від дизелів свої батареї, не спливаючи повністю.
Приблизно через півстоліття цей пристрій прилаштували до автомобілів, які активно їздили по воді. У правильного фірмового шнорхеля форма каналу прорахована так, що волога і пил не потраплять у двигун навіть у заметіль та тропічну зливу.
Труба, що йде від капоту на рівень даха, іноді буває красивою. Але там, де шнорхель справді потрібний, краса далеко не на першому місці.
Так, якщо двигун “сьорбне” води, він зупиниться назавжди. Але якщо по-чесному, навколо нас мізерно мало автомобілів, які у повсякденному житті дійсно можуть зачерпнути у свої циліндри водички. Проте чого вже там – зате зі шнорхелем красиво. Власне, це можна сказати і про більшість інших пристроїв, які не помістилися в кузові легковика і привертають увагу своєю безсоромною наявністю поза його межами.
Читайте також: Що таке стейж 1, стейж 2 та 3 в тюнінгу авто