Той, хто останнім часом цікавиться бойовою технікою, міг помітити велику частку серед них бойових машин на колісному ходу. Яким чином колеса почали перемагати гусениці – це одне питання. А з іншого боку, у світлі цих тенденцій перед автопромом України відкриваються нові можливості.
Як мінімум сто років у колах військових експертів гусеничний транспорт вважається найбільш пристосованим до війни. Байдуже, що він дорогий, клопітний в обслуговуванні та недовговічний – зате сталеві траки не бояться проколів та порізів, а головне – гарантують високу прохідність по слабких грунтах та снігу.
Колісні бойові машини все частіше замінюють на полі бою гусеничну техніку. Недоліків у колісних машин не так вже і багато
Але попре все, на озброєнні багатьох армій світу рік за роком більшає бойової техніки на колесах – мало що на автомобільній базі, так і буквально на шасі комерційних вантажівок. І справа тут аж ніяк не в прагненні зекономити гроші (хоча і без цього не обійшлося).
Читайте також: Словацька гаубиця Zuzana калібром 155: конструкція та озброєння
Коли ми говоримо про перехід армій світу на колеса, в першу чергу мається на увазі самохідна артилерія. Концепція САУ (самохідних артилерійських установок) періоду після Другої світової війни вбачала самохідки як гармату на гусеницях, яка може самостійно висуватися на поле бою і бути присутньою там завдяки захисту броні. Але для тривалих та швидких маршів ці важкі машини пристовані погано: тримати високу середню швидкість (понад 60 км/год) їм важко, оскільки інтенсивно витрачається моторесурс силового агрегата, котків та гусениць. Тому на далеку відстань гусеничні машини перевозять на потужних трейлерах-автовозах.
Гусеничні машини мають надзвичайну прохідність, але на далеку відстань їх слід возити на трейлерах
Але паралельно з гусеничними САУ залишалася буксирувана артилерія, яка більш мобільна, малопомітна і набагато дешевша. Вона замінює важкі самохідки зокрема там, де потрібно швидко перекинути артилерію на відстань у кількадесят, а то й кількасот кілометрів. Але її недолік у гіршій мобільності на полі бою та при зміні позицій – причіпні гармати не можуть швидко покинути своє місце, коли їх “засіче” противник.
Між тим, сучасна війна стала іншою. Завдяки дронам, супутникам та високоточним далекобійним засобам ураження стали мало не одноразовими дорогі озброєння – танки та потужні артсистеми великого калібру. При цьому сучасні війни та збройні конфлікти зазвичай розгортаються там, де є багато населених пунктів та розвинена мережа доріг. Тобто самохідкам нечасто доводиться долати багнюку або глибокий сніг.
Гаубиця на підсиленому шасі повнопривідної вантажівки 6х6 – типовий на сьогодні тип самохідної артустановки
Таким чином з’явився певний сенс робити артустановки з одного боку високомобільними, а з іншого – менш захищеними та з гіршими показниками прохідності – інакше кажучи, дешевшими. Так зародився загальнопоширений сьогодні клас колісних самохідних артсистем. Серед них є як повноцінні САУ – з броньованою рубкою або з рухомою баштою для екіпажу, так і простенькі варіанти у вигляді адаптованої вантажівки з гаубицею замість платформи.
Сучасна самохідна гаубиця Zuzana базується на шасі Tatra 815 розробки 1980-х рр. Але від того вона не стала гіршою, бо головне в САУ – гармата.
Читайте також: Що може бронеавтомобіль Мastіff: концепція та характеристики
Показово, що український протикорабельний комплекс “Нептун”, який днями потопив рашистський крейсер “Москва”, теж базується на колісному шасі. А точніше, на тій самій Tatra 815 8х8. Зазначений чеський автомобіль є носієм усіх складових цього комплексу, у тому числі і пускової установки, і мобільного командного пункту.
Колісне шасі Tatra 815 8х8 послужило базою для новітньої української розробки – протикорабельного комплексу “Нептун”.
Аналіз ринку таких машин свідчить: пропуском у клуб виробників самохідних артсистем є наявність у країни власного виробництва вантажівок важкого класу та з підвищеною прохідністю. Адже у більшості випадків армії світу використовують уніфіковані гармати, стандартизовані вимоги НАТО або інших військових союзів, та великою мірою відмінності між різними самохідками – лише в характеристиках шасі-носія.
Артсистема 2С22 “Богдана” цілком українського виробництва базується на шасі КрАЗ-63221 з колісною формулою 6х6.
Тобто Україна, маючи на своїй території такий автозавод як КрАЗ, цілком могла б випускати – для себе і на експорт – самохідні артсистеми. Тим більше, в портфелі кременчужан є готові моделі високої прохідності з трьома та чотирма осями. Наприклад, під потреби армії заточені машини колісної формули 6х6 КрАЗ-63221 та КрАЗ-6510ТЕ, а також всюдихід з шасі 8х8 КрАЗ-7634НЕ.
На базі того ж шестиколісного КрАЗ-63221 сконструйована вже реально існуюча самохідна гаубиця вітчизняного виробництва 2С22 “Богдана”.
Головна відмінність носія “Богдани” від стандартного КрАЗ-63221 – у збільшеній броньованій кабіні та допрацьованій кормовій частині.
Показово, що в зазначеному виробі в Україні зроблено не лише автомобіль-носій, а й власне 155-міліметрова гармата. Серія вогневих випробувань, які “Богдана” пройшла буквально за місяць до війни, підтвердили заявлені конструкторами характеристики.
Насамкінець слід зазначити, що окремі багаті країни не поспішають остаточно відмовлятися від гусениць. В першу чергу тому, що найдосконаліші артсистеми – з великою далекобійністю та складними системами керування вогнем – виходять дуже важкими (понад 50 тон), і забезпечити їм належну прохідність на колесах не виходить.
Попри повсюдне поширення колісних самоходок, зразковою САУ початку ХХI ст. експерти вважають німецьку Panzerhaubitze 2000 на шасі танка Leopard
З цієї ж причини, до речі, залишаються рідкісною екзотикою колісні танки, хоча перші серійні моделі були створені ще у 1950-ті. Але повторимось, я обережність не стосується класу, умовно кажучи, “легких” самохідних артсистем.
Читайте також: Німецькі артилерійські самоходки Panzerhaubitze 2000: краще, нiж Porsche