Іржа на кузові – перший крок машини у небуття: ціни на зварювання та фарбування зараз такі, що всерйоз ремонтувати кузов часто немає сенсу. Тому в колах водіїв величезне значення надають оцинковці кузовного металу. Які машини мають оцинкований кузов і наскільки виправдана водійська віра в надійний захист гальваніки?
Далеко не все автовиробники відверто декларують факт, що їхні автомобілі мають оцинковані панелі кузова. Причини різні: деякі моделі насправді не оцинковані, а кузова деяких мають лише окремі оцинковані деталі. Цікаво, що деякі марки принципово уникають цинкування або уникали його у певний період.
Найстрашніша корозія – у закритих порожнинах кузова. Тому при односторонній оцинковці сталевого листа його “повертають” захищеним шаром всередину.
Читайте також: Що робити, щоб зберегти кузов від корозії
Але найголовніше: корозійна стійкість кузова від наявності оцинковки напряму не залежить! Тому особливого сенсу приводити перелік моделей, які мають оцинковані деталі кузова, немає.
Не всі машини з оцинкованим кузовом відрізняються довголіттям, і не всі моделі, кузови яких мають дурну славу, позбавлені цинку. Чому ж насправді автомобільні кузови “цинконезалежні”?
Так розподілив шари покриття на своєму Mercedes один з автомобілістів. Насправді відрізнити цинк від фосфатування не так вже і просто.
Хоча в різного роду літературі зустрічається фраза “повністю оцинкований”, всі 100 % кузовних деталей навряд чи можна зустріти. Найчастіше зустрічаються оцинковані пороги, дно, колісні арки. Рідше цинкують крила, двері і капоти, зовсім нечасто – моторний щит, внутрішні перегородки, дах.
Читайте також: Кому потрібен антикор: як зрозуміти, що вашому авто необхідна задувка
Судячи зі знайомих журналістам “Авто 24” офіційних релізів, найтиповіший тип цинкування автомобіля – це близько 30 % деталей кузова (за масою). При цьому не всі з них мають двосторонню оцинковку.
У масових автомобілів оцинкований метал зазвичай використовують лише для найбільш вразливих кузовних деталей.
До речі, у багатьох сучасних машинах високого класу велика частина кузовних деталей зроблені з алюмінієвого сплаву – дах, крила, капоти. Насправді це не спроба протистояння корозії (алюміній теж кородує), а засіб знизити масу.
Цікаво, що “антикорозійна” політика автовиробників не завжди залежить від ціни моделі та престижності бренду. Наприклад, досвідченні автомобілісти знають, як швидко згнивали Mercedes`и на початку 2000-х. Фанати марки переконані, що саме в ту пору “Мерседеси” припинили оцинковувати. Або, наприклад, страждають від корозії поважні седани Mazda 6 перших поколінь.
І навпаки, тривалою антикорозійною стійкістю відзначалися, наприклад, народні Fiat тієї пори – Punto, Bravo/Brava. Так само, скажімо, як і більш сучасний “бюджетник” Skoda Rapid. VW Group взагалі традиційно добре захищає всі свої автомобілі, також споживачі звично хвалять антикорозійний захист усіх моделей Audi.
Одностороннє цинкування – теж варіант, якщо другий бік деталі правильно захищений антикорами та добре провітрюється. Ця Mazda почала іржавіти ззовні – певно, підвела фарба.
Показовий приклад – популярний в Україні Daewoo/ЗАЗ Lanos. У своєму первинному вигляді він мав добру оцинковку усіх відповідальних деталей, і зразки перших років випуску (з 1998 р.) тримали оборону проти іржі більше 10 років. Але з часом чи то кількість оцинкованих деталей зменшилися, чи то якість металу погіршилася, але у 2010-х роках “Ланос” набув славу слабкої у цьому плані машини. Власне, така картина типова і для інших бюджетних моделей – якість оцинковки сталевого листа у них змінюється від партії до партії.
Незалежно від того, мають кузовні деталі захисний шар цинку чи ні, для збереження машини за станом кузову треба слідкувати. Так, підфарбовування сколів та подряпин – це важливо, але не менш важливо вчасно оновлювати антикор на днищі та в колісних арках. А головне – якісно “задути” так звані сховані порожнини, де розвиваються найбільш небезпечні, справді руйнівні для машини корозійні процеси.
Читайте також: Задуваємо машину: як зробити антикор своїми руками