З відстані більш як півстоліття ця назва лунає зовсім інакше: раніше це був не просто бренд, її ім’я вимовляли за повагою і пієтетом. І не було потреби замислюватися, чому машину назвали "Чайкою".
Представницький седан ГАЗ-13 “Чайка” на початку 1960-х став одним з тих автомобілів радянської країни, що були нереально далекі від пересічних громадян. Ця машина змінила в лінійці ГАЗ-12 ЗІМ, який був набагато демократичнішим – ЗІМ працював у “Швидкій допомозі” і таксі, правив за маршрутку на трасі Москва – Ялта та навіть продавався в автосалонах, де його могли якщо не купити (таки 40 тис. крб!), але й помацати усі бажаючі.
”Чайка” першого покоління була найбільш стильним радянським автомобілем. Іншої моделі, настільки підпорядкованої одній дизайнерській темі, не було
“Чайка” вийшла не такою доступною, як ЗІМ, вона служила лише в Кремлі та республіканських міністерствах. І лише за десяток років, після появи другої генерації, підтоптані у столицях екземплярі потрапили в окремі обкомівські гаражі та Палаци Урочистих подій, де вони очолювали весільні кортежі. Але важко було дорікати “Чайці” на її недоступність: куди їй в таксомотори з таким екстер’єром!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що вважається ретроавтомобілем: рамки ностальгії
Але першу “Чайку” все одно любили. Тому що на відміну від похмурого, важкого навіть на вигляд ЗІМа з його маленькими віконцями та вертикальними лініями вона радувала погляд своєю легкістю, прозорістю, динамкою силуету і щедрим сяйвом хрому. Поява “Чайки” збіглася з приходом в країну нової епохи – так званої Відлиги, і тому вона сприймалася як один з символів перемін, прогресу і довгоочікуваного руху вперед.
Так сталося, що поява “Чайки” збіглася із настанням нової політичної епохи, і машина стала асоціюватися із змінами на краще
Машину “Чайка” виробляли на ГАЗі – Горьківському автозаводі (тепер Нижній Новогород), це була топова модель “газівської” лінійки. До речі, схоже, саме розташування міста на великій річці вплинуло на назву розкішного седану.
За розповідями ветеранів заводу, назву “винайшли” саме на підприємстві. Мовляв, шукали ім’я, більш легке і високе, аніж “Волга” – тодішня основна легкова модель заводу. Хотілося відобразити, що нове представницьке авто займає місце вище масової “Волги” – а хто у природі домінує над Волгою, стрімко і водночас шляхетно виписуючи вільні, ніким не обмежені траєкторії? – Звісно, чайка!
У 1980-ті, коли на зміну першій “Чайці” прийшло її друге поколіня ГАЗ-14, неактуальні машини відправили зі столиць в обласні центри – возити весілля
Ім’я для ГАЗ-13 узгодили у високих кабінетах, і в такий спосіб другий (після ЗІЛів-членовозів) в номенклатурній ієрархії СРСР седан майже на тридцять років отримав бренд “Чайка”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як правильно вкласти гроші в ретроавтомобіль
Слід сказати, що ім’я прижилося і в народі. В радянські роки і діти, і дорослі будь-який великий поважний автомобіль часто порівнювали з “Чайкою”: “Такий, як “Чайка”, “Довгий, як “Чайка” тощо.
Журналістам Авто24 доводилося поїздити у добре відреставрованому ГАЗ-13 “Чайка”. Судячи з нинішніх позицій, легкості та швидкості у ньому не так вже і багато, але алюмінієвий 195-сильний V8 у парі з 3-ступінчастим автоматом розганяють седан доволі жваво: 20 секунд до сотні – не такий вже слабкий результат для 2,5-тонного авто. Але плавність ходу “Чайки” просто незрівняна, вона справді пливе над дорогою.
Нині “Чайка” – одне з найдорожчих у відновленні авто: бюджет сягає $50 000. Запчастини, як не дивно, вдається діставати, є і так звані “новодєльні”
Побачити сьогодні “живу” ГАЗ-13 “Чайка” цілком реально, з 3 000 випущених екземплярів до наших днів збереглося та відреставровано чималу кількість машин. Ця модель бере участь практично у кожній ретро-виставці, де з нею, власне, і можна познайомитися. Насамкінець зазначимо, що нині “Чайка” першого покоління – одна з найдорожчих у реставрації машин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що сьогодні модно колекціонувати: неймовірно рідкісні ретроавтомобілі