Чому "Ялта" стала культовою

Перша модель Запорізького автозаводу “Комунар” ЗАЗ-965 мала цілий перелік модифікацій, серед яких одна призначалася для експорту за кордон, у тому числі в західні країни – ЗАЗ-965 Е та 965 АЕ (Е – експортний). Ці машини відрізнялися більш суворим контролем якості, а також мали, як тоді казали, покращене оформлення. Плюс деякі додаткові функціональні опції.

Для більшості іноземців українське слово “Запорожець” було нереально складним, тому на західних ринках ці машини продавали як Yalta (бельгійський імпортер), Jalta (фінський імпортер, також для Нідерландів, Данії та Швеції), Eliette та як ZAZ (для Італії).

В очах європейського покупця “Запорожець” був хоч і маленькою, але доволі комфортабельною машиною. Його конкуренти мали бідніші комплектації.

Читайте також: Чому “Запорожець” краще іномарок

Чим відрізняється “Ялта”

Але перш слід сказати, що наш “горбатий” і без тих цяцьок мав чим спокусити закордонного споживача. Адже на відміну від конкурентів по класу він вже у базовій комплектації мав чимало атрибутів від машин більш “дорослих” сегментів.

Так, у “Запорожців” була така рідкість для тодішніх суперкомпактів, як 4-циліндровий автомобільний двигун (а не адаптований мотоциклетний), повністю незалежна підвіска, опалювач кузову (причому автономний!), кватирки у дверях і вікна зі склопідйомниками, електричні склоочисники, протисонячні козирки та інші “дрібниці”… І попри те, для машин, які мали приносити країні валюту, були передбачені такі додаткові деталі:

• Косий (похилий) молдінг на боковині. В перетині він мав бути трикутної форми, але деякі знавці стверджують, що були також пласкі, схожі за профілем на молдинг ЗАЗ-966;
• Дзеркало на лівому передньому крилі. Причому дзеркало оригінальне, на інших вітчизняних авто того періоду не зустрічалося;
• Шильдик 965А з хромованого металу на задній частині задніх крил. Літера А означала рестайлінговий варіант “горбатого”, який пішов у серію з листопада 1962 р.;

Взагалі-то “Ялту” від звичайного “Запорожця” відрізняли дрібниці, але їх було багато. Сьогодні за цими деталями полюють реставратори ЗАЗів.

• Накладка на передній панелі (“губа”), яка могла бути хромованою або фарбованою, використовувалася до 1965 р.;
• Особливе кермо – біле, нетипової форми, з широкими спицями і хромованим кільцем сигналу;
• Радіоприймач. Він був не на всіх 965 АЕ. Додаткова ніша під приймач, закріплена по центру знизу під торпедо, за відсутності радіо правила за бардачок;
• Попільничка. Дуже рідкісна опція.
• Особливий крій оббивки сидінь;
• Підлокітники на оздобленні боковин кузова поряд з заднім сидінням;
• Кронштейни для підвішування спинки заднього сидіння в горішньому положенні під вікнами (не на всіх машинах);
• Оббивка стелі шкірозамінником, а не флісовою тканиною;
• Мат м'якої шумоізоляції на щиті, що відділяє багажник від салону;

Показово, що модифікація (сьогодні ми говоримо комплектація) з літерою Е постачалася і на внутрішній ринок. Але “Ялтою” їх в Союзі ніхто не називав, оскільки це ім’я було відомо лише за кордоном, в першу чергу в Фінляндії та Бельгії.

Певно, в інтер’єрі були найбільш вагомі відмінності експортних “Запорожців” від звичайної базової комплектації.

Читайте також: Двигун позаду: якими були реальні конкуренти “Запорожців”

Чому саме “Ялта”

Сьогодні достеменно невідомо, хто давав українським машинам експортні імена – чи то у заводському відділі збуту, чи то у зовнішньоторговій конторі “Автоекспорт”. Але як раз з Ялтою, здається, все зрозуміло. За кілька років до появи “горбатого”, на 300-річчя Переяславської ради 1954-му Крим перейшов до складу України. І мабуть враження від цієї події були ще свіжими.

У порівнянні з усіма європейськими однокласниками “Запорожець” – Yalta був більш просторим. Співвідношення маси і потужності теж було накращим серед конкурентів.

Щодо відмінностей “Запорожців” першого покоління, які реально відправлялись за кордон – тобто могли називатися “Ялтою”, то їх відрізняли такі деталі:

• Хромований шильдик Jalta на капоті двигуна праворуч від номерного знака;
• Обов’язкове найменування “965Э” або “965АЄ”на заводській табличці і в номері, вибитому на кузові;
• Оранжеві скельця передніх поворотників – лише для ринку Бельгії (замість білих для решти ринків).

Остерігайтесь підробок!

Експортні модифікації давно стали предметом культу для шанувальників “Запорожців”. Багато хто з них жадає мати саме “Ялту”, нехай навіть випущену для внутрішнього ринку. Але запорізьких машин з літерою Э в техпаспорті в принципі зберіглося не так вже і багато, тим більше – з аутентичними “експортними” атрибутами.

Кермо білого кольору з жовтим відтінком у “Ялти” мало також особливу форму спиць та хромоване кільце сигналу. Погодьтеся, вигляд майже святковий.

Тож не дивно, що у продажу потроху з’явилися так звані новоробні деталі для “Ялт”, в першу чергу – шильдики, кермо, молдинги. Але насправді це не така вже і велика біда. З точки зору збереження культурної спадщини головне, що автомобіль – носій цих деталей не знайшов свій кінець на звалищі, а був відреставрований і поповнив чиєсь зібрання.

Читайте також: Trabant: це вам не “горбатий”