“Фантомас” і “Балтика”: історія однієї саморобки

Саморобні автомобілі за радянських часів були доволі помітним явищем. Перш за все тому, що за відсутності легкових іномарок будь-який нестандартний автомобіль відразу впадав в око у транспортному потоці. А по-друге тому, що офіційна преса та телебачення старанно висвітлювали творчість автомобілебудівників-аматорів.

З реєстрацією машини були проблеми: у 1978 р. діяли певні правила щодо легалізації виробів “СамАвто”. Допомогло знайомство в Дніпропетровському обкомі партії (всі фото музею "Машини часу")

Читайте також: Унікальний седан ЗАЗ “Перспектива” відновили для музею: багато фото

Більше того, напівстихійно-напівофіційно в країні у 1970-ті оформився рух автотехнарів, який отримав назву “СамАвто”. Видавалися книжки та альбоми, проводилися телевізійні конкурси та тривалі пробіги саморобних автомобілів, на яких творці машин обмінювалися досвідом, а технічна творчість отримувала популяризацію серед населення.

Але інженер Дніпропетровського заводу шахтної автоматики Віталій Дмитрович Васюченко у фестивалях та конкурсах участі не брав. Тому його “Балтика”, вперше побачивши дороги у 1978 році, не потрапила до журнальних репортажів та глянцевої літератури, і поза межами міста про неї було мало відомо. Але машина вийшла гідна уваги навіть сьогодні.

Протягом кількох десятиліть зроблена власними руками машина використовувалася за призначенням. На фото – одна з поїздок у Крим.

Машина власними руками

Седан “Балтика”, який після реставрації експонується у музеї, не перша машина “виробництва” Віталія Васюченка. І, як стало зрозуміло вже під час написання цього матеріалу, не друга. Першу свою машину він зробив ще 16-річним хлопцем, то був невеличкий автомобільчик для розважальних поїздок з маленьким двигуном.

Те, що пізніше назвуть “Балтикою”, було задумано на початку 1970-х років як поважний автомобіль класу “Волга” ГАЗ-24 – новинки того часу, яка саме з’явилася на дорогах. Оскільки автор був професійним інженером, він спершу створив проєкт на папері та провів основні розрахунки, тим більше що певний досвід автомобілебудування вже мав.

Кожен автор саморобної машини намагався оформити її так, щоб в ній не вгадувалися серійні деталі. Задні ліхтарі тут – штучної роботи.

В тій порі самостійному конструктору було важливо знайти баланс між кількістю використаних фабричних запчастин та оригінальністю, неповторністю автомобіля. Адже перш за все саморобна машина повинна була бути несхожою на серійні – у цьому бачили сенс своєї роботи більшість аматорів “СамАвто”. З іншого боку, готові заводські вузли полегшували непросту працю самостійного конструктора, який одночасно був і слюсарем, і мотористом, і електриком.

Деталі з таксопарку

Тож згідно з задумкою автора, у машині мали використовуватися 2,5-літровий двигун та 4-ступінчаста трансмісія “Волги”, її ж ходова, а також частини несучої системи її кузова. В цілому кузов “Балтики” мав бути зі склопластику, а його найскладніший елемент – двері – було вирішено запозичити в “Жигулів”.

Ще одна принципова для автоконструктора позиція – вікна. Виготовити автоскло на замовлення непросто і зараз, а у минулому столітті це було просто нереально. Тому для дніпропетровського автомобіля, про який ми тут говоримо, відразу запроєктували лобове та заднє вікна від ГАЗ-24. Їх теж було нелегко “дістати”, наприклад, лобове скло подруга дружини конструктора – тендітна жінка – везла аж з Москви.

Після реставрації “Балтика” зайняла гідне місце в експозиції технічного музею “Машини часу” у м. Дніпрі.

Іржавий остов кузова “двадцять першої” “Волги” для використання в якості донора купили в місцевому таксопарку. Там також придбали несправний задній міст. Більше пощастило з двигуном: Віталій Дмитрович знайшов власника “Волги” ГАЗ-21, який провів своїй машині такий собі апгрейд – замінив мотор на більш потужний від нової на той час ГАЗ-24 (до речі, поширений у ту пору вид свапу для так званої “старої Волги”). А колишній агрегат, що вивільнився, було продано Віталію Васюченку. З пробігом лише 30 тис. км він зайняв місце під капотом його унікальної машини.

Перш ніж дружина конструктора передала “Балтику” в музей, вона 12 років простояла без руху. Але зважаючи на сорокарічний вік, збереглася непогано.

Бізнес-клас з горища

Сім’я Васюченків мешкала у приватному будинку, але подвір’я було не велике і вільного гаража не було. Тому господар виклеював кузов… на горищі. Крім двигуна, всі придбані вузли та агрегати пройшли капремонт, довелося переварювати та збільшувати підрамник та інші частини силового каркаса “Волги”, який ліг в основу склопластикового кузова.

Читайте також: Українські автомобілі-саморобки ХХ століття: коли шейхи відпочивають

Цікаво, що за спогадами сина конструктора Юрія, в машині є багато клепаних з’єднань: для батька, інженера-суднобудівника за освітою, цей спосіб з’єднання металу не був дивним, а зварювальний апарат у родині з’явився не відразу.

Інтер’єр “Балтики” оздоблений панелями натуральної деревини (горіх), сидіння зробили з комфортного “квартирного” дивану.

Доля “Балтики”

Автомобіль будували кілька років, до роботи підключалися також двоє синів Віталія Дмитровича. Машина вийшла цілком практичною, нею користувалися для регулярних поїздок містом, на дачу та у літні відпустки в Крим. Міцні і надійні агрегати добре “стикувалися” з кузовом штучної роботи, тож “Балтиці” були не страшні будь-які маршрути. Були й конкретно далекі вояжі – вже у 1980-ті родина їздила до Балтійського моря, де багато років тому утворилася сім’я Васюченків.

… А чотири роки тому до музею “Машини часу” звернулася жінка і запропонувала подивитися на унікальну машину, яка вже 12 років припадає пилюкою у сімейному гаражі. “Чоловік помер, відтоді вона і не їздила, – пояснила директору. – Якщо цікаво, можу подарувати”. Так в технічному музеї з’явився новий експонат. Точніше, спочатку машина пройшла реставрацію, щоб набути ідеального “музейного” вигляду. І не лише вигляду: тепер “Балтика” пересувається не на евакуаторі, а виключно своїм ходом.

Загадковий “Фантомас”

Музейні працівники поділилися ще одним відкриттям. Ще кілька років тому, розбираючись з історією цієї машини, вони натрапили на фото дуже схожої машини, але темного кольору (фото були чорно-білі) та з іншими держномерами. Що це? Двійник? Хтось неначе пригадав: “Так це “Фантомас”!

Загадковий “Фантомас” виявився попередником “Балтики” – кількома роками раніше автор зробив його на замовлення. Машини мали спільні кузовні матриці, тому так схожі зовні.

Згодом секрет було розкрито. Син конструктора “Балтики” Юрій розповів, що до неї у батька був ще один проєкт – схожий автомобіль темно-червоного кольору. Машину було побудовано у 1974 році на замовлення громадянина Е. На той момент “Фантомасом” її ніхто не називав, і вона була трохи меншою, оскільки базувалася виключно на агрегатах і підрамнику “двадцять першої” “Волги”. До речі, побудова зайняла всього лише півроку.

За кілька років Віталій Васюченко зробив машину і для себе – трохи більшу, на основі “двадцять четвірки”. Але для панелей кузова використовував свої ж старі матриці, трохи перероблені – тому і вийшла друга машина, “Балтика” схожа на першу, під умовною назвою “Фантомас”. На жаль, про її долю нам нічого не відомо. Принаймні, станом на сьогодні.

Читайте також: ”Ластівка”: українська саморобка, народжена вчетверте