5 вдалих конструкцій саморобних квардроциклів

Квадроцикл своїми руками – огляд саморобних квадроциклів, фото

Квадроцикл своїми руками: 5 вдалих конструкцій

26 квітня 2020, 10:03

0 хв

Не варто стверджувати, що ці проекти саморобних квардоциклів – найкращі. Але вони найбільш типові, і на них зручно показати характерні конструкторські схеми, помилки і успішні рішення.

Для розваг

Легкий квадроцикл з двигуном від класичного К-750 створювали явно для розважальних поїздок. Він максимально простий, у нього немає нічого зайвого: декоративного обвісу, захисних щитків, габаритних вогнів і навіть багажника.

Мінімум оснащення, проте чотири колеса для стійкості; фаркоп – для додання практичності.

Передня підвіска тут повністю незалежна, а задня – залежна, причому на жорсткому важелі, який дає мосту (від “Жигулів”) волю лише в одній площині. Цікава деталь цієї моделі – несиметрично обрізаний задній міст. Інші конструктори чомусь бояться так робити, а даремно: це дозволяє відцентрувати вихід з МКП “Урала” і фланець “жигулівського” мосту. А це в свою чергу полегшує роботу кардана трансмісії, навіть якщо це ШРУС. Рішення з гальмівним диском на цьому ж трансмісійному валу також заслуговує на повагу.

Раціональний

Найпростіша конструкція, що по суті являє собою мотоцикл “Урал”, поставлений на чотири колеса. Задню вилку розширили, щоб на неї можна було навісити трохи звужений задній міст від “Жигулів”.

Не менше половини саморобних квадроциклів мають саме таку конструкцію. Але через спрощену задню підвіску їхні можливості на бездоріжжі обмежені.

Міст ходить вгору-вниз лише в одній площині, що не дуже добре на великих нерівностях, проте такий примітивізм дав змогу обійтися лише двома важелями.

Мало хто з саморобників має креслення своїх проектів – більшість з’єднань і ув’язок робиться “за місцем”. Проте без ескізів технічна творчість неможлива.

Спереду класична для такого транспорту незалежна параллелограмна підвіска з парою А-подібних важелів біля кожного колеса. Гальма гідравлічні, на всі чотири колеса, з використанням деталей від тієї ж таки вазівської класики. З цікавих рішень – примусовий обдув циліндрів “уралівського” двигуна повітрям за допомогою вентилятора пічки від Lada Samara.

Досконалий

Це вже робота дещо іншого рівня, хоча в основі лежить той самий силовий агрегат від важкого мотоцикла-опозита. Конструктор приділив більше уваги підвісці коліс, а значить, ця машина буде на голову вище попередніх на пересіченій місцевості. Спереду – довгі важелі, по парі для кожного колеса, а сзаду – незмінний нерозрізний міст від задньопривідного легковика.

Кілька додаткових вдосконалень піднімають цю саморобку на інший технічний рівень.

Але відмінність від безлічі подібних проектів у тому, що цей міст підвішено на чотирьох важелях, які дають йому можливість ходити не суто вгору-вниз, а й нахилятися. Тобто на нерівностях то одне, то друге заднє колесо квадрика не буде вивішуватися, випробовуючи міст та важелі на міцність, а м’яко облягатиме рельєф шляху.

Мотоциклетному двигуну повітряного охолодження при роботі квадроцикла на важкому грунті загрожує перегрів, тож автор проекту прилаштував до мотора маслорадіатор, теплообмінник якого сховав під переднім багажником. Невідомо, чи вистачить при цьому потужності штатного маслонасоса, адже всім відомо, що змащувальна система двигунів КМЗ доволі примхлива. Застосоване вдале рішення з колесами: спеціальну зубасту гуму взули на диски від автомобіля “Ока”, які розширили за допомогою вварених вставок.

4х4 з автомобільним двигуном

Типовий представник відносно нечисельного клану квадроциклів з автомобільним двигуном. Конструктор обрав найдоступніший і певно, найзручніший варіант – 33-сильний двохциліндровий двигун від компактного автомобільчика “Ока”. Його плюси перед аналогічним за потужностю мотором “Дніпра” та “Урала” - в більший довговічності та меншій тепловій навантаженості завдяки наявності системи рідинного охолодження з радіатором.

Автомобільний двигун виводить саморобку на новий рівень можливостей: стає доступним тривалий рух у важких умовах і з великим вантажем.

Це, а також особливості передньопривідної трансмісії “Оки”, дало змогу зробити квадроцикл повнопривідним. Автомобільний силовий агрегат розташували вздовж рами, відповідно, кожен колісний привід автомобільчика на “квадрику” став трансмісійним валом (карданом), що передає крутний момент до переднього та заднього мосту. Ведучі мости зроблені на основі “жигулівських”, але кожну напіввісь замінили приводним валом від Lada Samara.

Схема трансмісії квадроцикла 4х4: 1- двигун “Ока” 0,75 л; 2 – зчеплення; 3 – МКП із “заниженою” головною парою; 4 – трансмісійний вал (ШРУСи ВАЗ-2108) до переднього мосту; 5 – редуктори ведучих мостів (ВАЗ-2101); 6 – трансмісійний вал. 7 – колеса.

Трохи дивно, що жоден з трьох диференціалів не має блокування. Але для підвищення крутного моменту в МКП “Оки” шестерні головної пари замінили на ланцюгову передачу з більшим значенням. Цікаво, що за зізнанням самого автора, робота над проектом зайняла 11 місяців, конструктор-аматор проводив у гаражі щодня по кілька годин – після основної роботи.

Класичний

Стриманий вигляд цей квадроцикл має за рахунок скромних “жигулівських” коліс, щільно посаджених щитків та відсутності решти розвиненого обвісу. Використана база все того ж МТ-10 “Дніпро” частково його рама, силовий агрегат, бак, сидіння.

Фактично, найпростіший квадроцикл аналогічний за функціональністью до мотоцикла з коляскою, хоча й має лише два місця. Але він більш стійкий на дорозі.

Cудячи з усього, власник – він же конструктор – бачив своє дітище як транспорт для неквапливих прогулянок, без зазіхань на подвиги на бездоріжжі. Передня підвіска, як і у більшості аналогів, цілком незалежна, задня – із “жигулівським” нерозрізним мостом, залежна, тобто без можливості реагувати на складний рельєф місцевості.

Побудова квадроцикла власними руками найчастіше займає місяці, а той роки, адже конструктори-аматори працюють тільки у вільний від основної діяльності час.