Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє страхову від обов’язку відшкодувати завдану шкоду.
Касаційний цивільний суд у постанові від 26.04. 2022 у справі №184/1461/20-ц пояснив, чому як винні, так і невинні володільці джерел підвищеної небезпеки мають однаковий обов’язок перед потерпілим відшкодувати завдану шкоду, інформує “Закон і Бізнес”.
Читайте також: В МСТБУ нагадали, коли можуть виплатити страхове відшкодування
Суд першої інстанції задовольнив позов матері загиблого в ДТП пасажира автомобіля до страхової компанії про відшкодування моральної шкоди та витрат на спорудження пам’ятника. Апеляційний суд це рішення скасував, уважаючи, що страхового випадку немає, оскільки немає вини водія.
Проте КЦС нагадав, що згідно з ч.1 ст. 22 Закону "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Стаття 27 закону до поняття “шкода, пов’язана зі смертю потерпілого” включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого об’єкта зобов’язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Разом із цим така відповідальність має свої межі, коли вона виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявності шкоди; протиправної дії заподіювача шкоди; наявності причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою. Наявності вини заподіювача шкоди не вимагається.
Таким чином, КЦС констатував, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дане ДТП є страховим випадком. Тому в страховика виник обов’язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, яка пов’язана зі смертю пасажира.